«Дорогі діти, моє материнське серце плаче, коли дивлюсь на те, що мої діти роблять. Гріхи помножуються, чистота душі стає все менш важливою, про мого Сина забувається, щораз менше вшановується, а моїх дітей переслідують. Тому ви, мої діти, апостоли моєї любові, душею і серцем взивайте ім’я мого Сина. Він має для вас слова світла. Він вам Себе об’являє, з вами ламає хліб і дає вам слова любові, щоб ви їх перемінювали в діла милосердя і так будете свідками істини. Тому, діти мої, не бійтеся. Дозвольте моєму Сину перебувати в вас. Він вами послугується, щоб піклуватися про зранених і навертати загублені душі. Тому, діти мої, поверніться до молитви Вервиці. Моліться її з відчутям доброти, жертви і милосердя. Моліться не лише словами, але і ділами милосердя. Моліться з любов’ю до всіх людей. Мій Син жертвою возніс любов. Тому живіть з Ним, щоб мати силу і надію, щоб мати любов, яка є життям і яка веде до вічного життя. З Божої любові я є з вами і материнською любов’ю вас буду вести. Дякую вам.»

Богородиця була дуже сумна.