"...Через кожні ваші муки й страждання Бог знайде для вас дорогу радості. Тому ви, дітоньки, моліться. Ми близько вас Своєю любов’ю..." (із послання Богородиці 25.03.2006 р.)
Із 6 до 9 червня 2019 року в Меджуґор’ї проходило VІII міжнародне паломництво для осіб з особливими потребами. Участь у заходах узяли також і діти з різними фізичними вадами, і діти із сиротинців. Уже від самого початку дороги Марія вела до себе кожного учасника, адже, незважаючи на виснажливі тисячі кілометрів, очі всіх були наповнені радістю, а серця линули до омріяної зустрічі, до місця, де небо торкається землі.
Меджуґор’є – це місце, яке змінює людей, місце, яке відкриває їхні серця. Однак у часі, коли, маленькі вулички заповнюються людьми й дітьми з особливими потребами, складається, враження, що Марія саме через них хоче показати кожному, як потрібно любити й радіти, дякувати та вірити.
Коли спостерігаєш за незрячими людьми, які жодного разу не нарікають, а, усміхаючись, радіють атмосфері довкола, захоплюються квітковими ароматами й вітають усіх прекрасним співом, розумієш, що, можливо, саме ці люди є тими, хто може відкрити очі зрячим і своїм прикладом дати зрозуміти, що насправді є важливим. («…Дітоньки, принесіть свої страждання як дар Богові, щоби стали пречудовою квіткою радості. Тому, дітоньки, моліться, аби зрозуміти, що страждання може стати радістю, а хрест – дорогою радості…» (із послання Богородиці 25.09.1996 р.)
Також діти з фізичними обмеженнями, які є сиротами та не мають батьківської опіки, крок за кроком, а часом на колінах ступали з Ісусом Хресною дорогою на г. Кріжевац та з невимовною радістю ділились своїми враженнями. Вони змогли, попри фізичні обмеження, біль та виснаження, узяти за руку Ісуса, довіритись та переступити кожен особистий камінь на своєму шляху, на якому втома перемінилась на радість.
Яскравим сонцем зустріло всіх і Подбрдо, де кожному усміхалась Марія, до якої йшли її діти, які своїм світлом заповнювали все довкола. Багато з присутніх дітей, що не мають земної мами, відчули любов своєї Небесної Неньки, яка завжди огортає всіх своїм омофором та радіє чистим серцям. Також піднятись на гору тим, хто фізично був не спроможний цього зробити, допомагали хлопці зі спільноти «Ченаколо» й були своєрідними ангелами для тих, кого підносили догори. («…Своїм прикладом дітоньки, ви будете простягнутими Божими руками, яких людство шукає…» (із послання Богородиці 25.02.1997 р.)
Біля Голубого Хреста можна було почути подячні молитви, побачити сльози радості та в тиші спостерігати за тими, хто мовчав устами, але промовляв серцем. Немає сумніву, що кожна думка й кожне слово було почуте, і кожен отримав свою відповідь.
Протягом усього часу в центрі Меджуґор’я лунав сміх, пісні прослави та танці. Дорослі й діти, слабкі фізично, показали свою духовну силу. Ті кому, ми звикли співчувати, показали, як потрібно насправді жити та відкривати свої серця. Вони міцно обіймають та дякують, вони щиро моляться та довіряють, вони люблять усіх не через щось, а не зважаючи ні на що, вони допомагають один одному. Вони терплять, але достойно несуть свій хрест.
Також дуже хочеться, аби у всіх дітей із сиротинців, незважаючи на їхні фізичні обмеження, появились родини, ті, які, будуть їх любити та оберігати й у яких завжди буде присутня Марія.
Тетяна Демчук
