Послання Богородиці, Цариці миру, через візіонерку Мір’яну Драгічевич-Солдо, 2
"Дорогі діти! Звертаюся до вас, як ваша Мати, Мати праведних, Мати, тих які люблять і терплять, Мати святих. Діти мої, і ви можете бути святими, це залежить від вас. Святими є ті, які безмірно люблять Небесного Отця, ті, які люблять Його понад усе. Тому, діти мої, старайтесь завжди бути кращими. Коли стараєтесь бути добрими, можете бути святими, хоч так і не думаєте про себе. Якщо думаєте, що ви добрі, ви не є покірними, і гордість вас віддаляє від святості. У цьому немирному світі, сповненому загроз, ваші руки, апостоли моєї любові, мали би бути простягнені в молитві та милосерді. А мені, діти мої, даруйте розарій, рози, які я настільки люблю. Мої рози – це ваші молитви, сказані серцем, а не лише відрецитовані устами. Мої рози – це ваші діла молитви, віри і любові. Мій Син, коли був малим, говорив мені, що моїх дітей буде багато і що будуть приносити мені багато роз. Я Його не розуміла, а зараз знаю, що ви є тими дітьми, які мені приносите рози, коли любите мого Сина понад усе, коли молитеся серцем, коли допомагаєте найбіднішим. Це є мої рози. Це є віра, яка чинить так, що все в житті робиться з любов’ю; не знається за гордість; є завжди готовність простити, ніколи не осуджувати, завжди старатися зрозуміти свого брата. Тому, апостоли моєї любові, моліться за тих, які не вміють любити, які не люблять вас, які вам учинили зло, які не пізнали любові мого Сина. Діти мої, цього від вас прошу, тому запам’ятайте: молитися – означає любити і прощати. Дякую вам."

Щорічне послання Богородиці, 25 червня 2020 року через візіонерку Іванку Іванкович-Елез
Під час останнього щоденного об’явлення, 7 травня 1985 року, Богородиця відкрила Іванці останню  – десяту  – таємницю й сказала, що протягом усього життя Іванки буде їй об’являтися раз на рік – у річницю об’явлень. Так сталося й цього року. Об’явлення тривало 5 хвилин (18:40 -18:45), у цей час Іванка була в себе вдома. Під час об’явлення була присутня тільки сім’я Іванки. Після об’явлення візіонерка Іванка сказала: «Богородиця дала нам