medjugorje.com.ua

ЧАСОПИС „СВІТЛО МАРІЇ“

За допомогою часопису “Світло Марії” ми єднаємося з молитовними групами у східних країнах. Разом з нами моляться наші братия і сестри в Росії і в Україні, в Литві, Латвії, Молдавії і Білорусі, в Казахстані і Таджикистані, Румунії, Пакистані, США, Індії, Німеччині, Австрії, Словаччині і Чехії...

Часопис выходить щомісяця з грудня 2004 року, після 25-го числа кожного місяця, коли Богородиця дає Послання. Газета розсилається через Інтернет російською, словацькою, українською, английською, німецькою, литовською і латиською мовами.

Коли: З 9-го по-14е липня 2012

Де: в Меджугор'є
Тема семінару: «СВЯЩЕНИК - ЛЮДИНА ВІРИ »

ПРОГРАМА:

9 липня 2012 - Понеділок
14:00 - 18:00 Реєстрація учасників у Новому залі за церквою.
18:00 ПОЧАТОК СЕМІНАРУ
(Молитва Розарію, Свята Меса, Молитва про зцілення душі і тіла,
Славні таємниці Розарію)

Вітаємо щиро всіх зі світлим святом Пасхи!
З весною прийшло до нас найчудовіше й найтепліше свято Христового Воскресіння. Смерті вже нема!
Нехай святкування страждань, смерті й воскресіння Христового наповнять Ваші серця радістю, миром, втіхою та силою для кожного дня!
Христос Воскрес!
Воістину Воскрес!

Слава  Ісусу  Христу!
Мене  звати  Ольга.  Хочу  засвідчити   вам  про  велику  ласку, яку  подарувала  мені  Матір  Божа.
В  листопаді  місяці  2011 р.  мені  пощастило  прочитати  книжку “Послання  Матері  Божої  з  Меджугорє”.  
В  одному  зі  свої  послань  Матір  Божа,  звертаючись  до  нас,  пропонує,  щоб  ми  добровільно   віддали  Їй  своє  серце  (те, яке  маємо,  зі  своїми  немочами )  а  взамін  Вона  обіцяє  нам  дати  Своє  любляче  материнське  серце.
Нижче  прочитала  свідчення  людей,  котрі  відповіли  на  заклик  Марії,  віддаючи  їй  своє  серце  і  досвідчили  великих  змін  у  своєму  житті ( вони  стали  іншими – відкритими  на  Бога,  людей,  люблячими,  життєрадісними).
Я  задумалася  над  своїм  життям,  розуміючи,  як  мені  в  житті  бракує  любові. Здається  так  просто  сказав  святий  Августин  “Люби  і  роби  що  хочеш”,  бо  люблячи  людей   ми  не  в  змозі  причинити  їм  зло.

Цього року з 10 по15 березня Меджугор'є  вперше  відвідала група з 64 черниць грекокатолицького обряду з 14 областей України. Отець Петро Кобаль, який є організатором паломництв, регулярно бере участь у семінарах для священиків у Меджугор'ї, розповідає: «Сестри  хотіли  поїхати до Меджугор'я, щоб свідчити про це місце в Україні, тому що багато з них працюють в домах милосердя. Вони хочуть навчитися молитви та принести цей досвід до своїх згромаджень. У Меджугор'ї вони побачили, що означає «жива церква».

ЧАСОПИС „СВІТЛО МАРІЇ“

За допомогою часопису “Світло Марії” ми єднаємося з молитовними групами у східних країнах. Разом з нами моляться наші братия і сестри в Росії і в Україні, в Литві, Латвії, Молдавії і Білорусі, в Казахстані і Таджикистані, Румунії, Пакистані, США, Індії, Німеччині, Австрії, Словаччині і Чехії...

Часопис выходить щомісяця з грудня 2004 року, після 25-го числа кожного місяця, коли Богородиця дає Послання. Газета розсилається через Інтернет російською, словацькою, українською, английською, німецькою, литовською і латиською мовами.

Згадуючи своє дитинство, юність, пробую відповісти на запитання – які найкращі спогади з тих часів. І без вагання відповім, що це хвилини, прожиті з моєю прабабусею Ельжбетою. Вона жила в малій хатині, в кухні була велика піч, ліжко, а навпроти на столі коло вікна – статуетка Діви Марії з Люрду. Коли б я не прийшла її відвідати, завжди приносила букетик квітів і клала його перед статуеткою. Я охоче слухала бабусю, коли вона розповідала про життя святих, про те, як маю ставитися до інших людей, як маю берегти своє серце в чистоті.
Вона навчила мене помічати людей, які потребують допомоги та чинно допомагати їм. Багато таких її відвідувало. Пригадую одного з них, бідолаху на ім’я Йозко. Він був покинутий, занедбаний, - бабуся давала йому їсти, в щось переодягнутися, говорила з ним. Залишала для нього якісь ласощі. Завжди ділилася всім, що мала.
Кожен відвідувач діставав щось в дарунок – чи цукерку, чи шоколадку, або мандаринку… і нас вона вчила обдаровувати інших.
Коли у першу п’ятницю до нашого малого поселення приходив священик, щоб відвідати і висповідати старших і немічних, він завжди зупинявся у нашої старенької. А вона вже з пошаною і молитвою на устах чекала на нього, визираючи у вікно.
В креденсі на отця чекало його горнятко, з якого ніхто не смів пити. Для нього було приготоване тепле молоко з печивом і люб’язний прийом моєї бабці. Дитиною я спостерігала за нею, була захоплена тими сценами, сповненими достоїнством і пошаною до священика. Відвідини отця були для неї святом.

 Розпочався Великий піст, який тісно пов’язаний із сорокаденним постом Ісуса у пустині. Ісус пішов на самоту, щоб мати змогу слухати небесного Отця і приготуватися до тої місії, яку довірив Йому Отець. У цей час і ми через Марію покликані Отцем більше мовчати, ніж говорити. Ми покликані молитися серцем, щоб подружитися з небесним Отцем, Ісусом, Святим Духом, Марією, ангелами, святими.. 
Наша Мама на початку цього часу нагадує нам: «Багато говорите, а мало молитесь.» Це спонука до мовчання, щоб ми навчилися говорити не багато, а мудро. Кожен з нас може зловити себе на тому, що часто промовляє пусті слова.
Св. Августин пише: « Забери слово – чим буде голос? Де відсутня думка, там є лиш пустий звук. Голос без слова досягає вуха, але не порушує серця.
Коли спостерігаю за моїм серцем, то бачу певну закономірність. Коли думаю, що маю сказати, то слово вже є в моєму серці. А коли хочу розповісти щось тобі, то намагаюся добитись, щоб і в твоєму серці було те саме, що і в моєму.»
Якщо слова зі Святого Письма житимуть в нашому серці, то вони виходитимуть і з наших уст. Дозвольмо, щоб Божі слова проникли в нас, щоб і через нас інші подивляли ці милі слова, що виходять з Ісусових уст.

Послання Богородиці, Її материнська любов залишаються незмінними і після більш як тридцяти років Її явлінь у Меджугор’ї. З тим же завзяттям і любов’ю Вона кличе нас молитись серцем. Тривалість явлінь Діви Марії свідчить, що Вона хоче, прагне змінити і обновити наші серця. Потребуємо нового серця і нового духа, яким будемо взивати Бога. Серце є тим місцем, де людина зустрічає Бога. Зовнішніх релігійних чинів недостатньо, якщо вони не в згоді із серцем. Тому в посланні від 20.09.1984 Мати Божа говорить нам.: «Дорогі діти! Сьогодні закликаю вас розпочати постити серцем. Є чимало людей, котрі постять лише тому, що це прийнято, бо є звичай, який не бажано порушувати… Любі діти, постіть і моліться серцем!»
На жаль, людям властива дволичність. Але Бога ми обманути не можемо, бо Він «вивідує серце, випробовує нутро» (Єр 17,10) та викриває нашу нещирість задля нашого спасіння. Боже Слово дає нам впевненість, що Бога знайдемо у тому випадку, якщо будемо шукати Його «всім серцем і всією душею своєю» (Втор 4,29). Саме в цьому посланні Богородиця просить нас читати і розважати над Божим Словом, яке об’явлене нам у Святому

У червні 2009 року я прочитала книгу «Цариця Космосу» Жанни Коннель. Там розповідається про об’явлення в Меджугор’є 6-тьом дітям, про події, які відбулись під час об’явлень і про послання для світу. Із розповідей візіонерів про Царицю Миру, я отримала відповіді на питання, які цікавили мене ще у дитинстві, а саме: Небо, Чистилище, Пекло. Це джерело інформації вплинуло на мене дуже позитивно. Я була переповнена великою радістю, спокоєм і покорою. Саме це підштовхнуло мене до натхнення сплести вервицю. За три ночі вервиця була зроблена моїми руками.
Минув рік. Про Меджугор’є не думала і не згадувала, а вервиця так і залишалася в шухляді. На початку червня 2010р. я познайомилася з п.Богданою, яка є адвокатом Стрийського владики Тараса Сеньківа. Користуючись такою нагодою, я поцікавилася у неї про Меджугор’є. Завдячуючи п. Богдані, я сконтактувалася з п.Стефою зі Львова і п. Ігорем з Тернополя. В кінці місяця ми з чоловіком здаємо документи на поїздку. А вже 29 липня 2010р. вирушаємо в Меджугор’є. Благословив мене і чоловіка о. Степан з Катедрального храму Успіння Пресвятої Богородиці м. Стрия.