Перше читання
Бут 37, 3-4. 12-13а. 17б-28
Читання з Книги Буття
Ізраїль любив Йосифа більше, ніж усіх своїх синів, бо він народився за його старости, і справив йому квітчасту одежу. Брати ж його, бачивши, що батько любить його більше, ніж усіх братів, зненавиділи його, тож і не спроможні були з ним сумирно розмовляти.
Та пішли його брати пасти вівці свого батька в Сихем. А Ізраїль сказав до Йосифа: «Чи не пасуть твої брати вівці в Сихемі? Йди лишень, я й тебе пошлю до них». І пішов Йосиф за своїми братами й знайшов їх у Датані.
Вони ж угледіли його здаля і, заки він до них наблизився, змовилися на нього, щоб його вбити. Тож казав один до одного: «Он іде той сновида! Ходім та й убиймо його та й вкиньмо його в якусь копанку і скажемо: „лютий звір пожер його”. Тоді побачимо, що буде з його снів».
Почув це Рувим і врятував його з їхніх рук, – сказавши: «Не вбиваймо життя!» Далі Рувим сказав до них: «Не проливайте крови, вкиньте його в ту копанку, що в пустині, але руки на нього не накладайте». Це так, щоб його врятувати з їхніх рук і повернути його батькові.
І коли Йосиф прийшов до братів, вони здерли з нього квітчасту одежу, що була на ньому, взяли його та й вкинули в копанку, копанка ж була порожня, води не було в ній. І посідали вони їсти.
Коли ж підвели свої очі, бачать – аж ось іде валка ізмаїльтян з Гілеаду, а верблюди їхні несуть бурштин, бальсам та ладан; ідуть і везуть усе те в Єгипет. Тоді каже Юда до своїх братів: «Що нам з того, що вб’ємо нашого брата й прикриємо його кров? Нумо продаймо його ізмаїльтянам, рука ж наша нехай не буде на ньому, бо він наш брат, наше тіло». І послухали його брати.
І коли йшли мимо мідіянські люди, купці, вони витягнули Йосифа з копанки та й продали ізмаїльтянам за двадцять срібняків; а ті повезли його в Єгипет.
Слово Боже
Псалом респонсорійний
Пс 105(104), 16-17. 18-19. 20-21 (П.: пор. 5а)
Згадайте чуда, що вчинив Господь наш
Навів на землю голод, *
зламав усю їхню підпору, їхній хліб.
Послав був перед ними чоловіка, *
у рабство був проданий Йосиф.
У диби закували йому ноги, *
повісили йому на шию залізні пута,
аж поки не здійснилось його слово, – *
випробував його глагол Господній.
Послав цар і випустив його на волю; *
володар народів дав йому свободу.
Настановив його господарем над своїм домом *
та управителем над усім своїм маєтком.
Спів перед Євангелієм
Йн 3, 16
Хвала Тобі, Христе, Царю вічної слави
Бог бо так полюбив світ, що дав Сина свого Єдинородного,
кожен, хто вірує в Нього, має життя вічне.
Хвала Тобі, Христе, Царю вічної слави
Євангеліє
Мт 21, 33-43. 45-46
+ Слова Євангелія від святого Матея
Ісус сказав до первосвящеників та старших люду:
«Слухайте іншу притчу. Був один чоловік-господар, що насадив виноградник. Він обвів його огорожею, видовбав у ньому чавило, вибудував башту, винайняв його виноградарям і відійшов.
Коли ж настала пора винозбору, послав він слуг своїх до виноградарів, щоб узяти від них плоди, йому належні. А виноградарі, схопивши його слуг, кого побили, кого вбили, кого ж укаменували. Тоді він послав інших слуг, більше від перших, але ті вчинили й з ними те саме. Наприкінці послав до них свого сина, кажучи: „Матимуть пошану до мого сина”.
Та виноградарі, узрівши сина, заговорили між собою: „Це спадкоємець. Нумо, вб’ємо його й заберемо собі його спадщину”. І взявши його, вивели геть з виноградника й убили. Отож, коли прибуде господар виноградника, що зробить з тими виноградарями?»
«Лютих люто вигубить»,- відповіли Йому, – «а виноградник винаймить іншим виноградарям, що будуть давати йому плоди його своєчасно».
Тоді Ісус сказав їм: «Чи в Письмі не читали ви ніколи: „Камінь, що відкинули будівничі, став каменем наріжним? Від Господа це сталось і дивне в очах наших”. Тому кажу вам: Відніметься від вас Царство Боже й дасться народові, що буде приносити плоди його».
Почувши ці притчі, первосвященики й фарисеї зрозуміли, що Він про них говорить. І намагалися схопити Його, та боялися людей, бо ті мали Його за пророка».
Слово Господнє
