Послання Богородиці, Цариці миру, 25 травня 2021 року“Дорогі діти! Дивлюсь на вас і закликаю: поверніться до Бога, бо Він є любов і Мене з любові послав до вас, щоб вела вас шляхом навернення. Залиште гріх і зло та рішіться на святість – і радість запанує, і ви будете Моїми простягнутими руками в цьому загубленому світі. Бажаю, щоб ви були молитвою й надією для тих, хто не пізнав Бога любові. Дякую вам, що відповіли на Мій заклик!”
У попередньому квітневому посланні Богородиця закликала нас вірити в Господа, особливо зараз, у часи випробувань, яких усі ми є свідками. Вона обіцяла нам заступництво, обіцяла, що завжди буде поруч із нами на шляху до святості. Через Своє земне життя, сповнене випробувань, Божа Мати пронесла тверду віру, ставши Матір’ю віри й надії. Вона сама пройшла тими ж дорогами, що й ми, і знає найправильніший шлях до Неба.
У травневому посланні у словах Богородиці чується ехо Божих слів, якими Він через пророка звертався до Свого вибраного народу, люблячи Його вічною любов’ю. Божий народ – це ти, я, ми, кожен із нас. І сьогодні Бог нас закликає через Матір Свого Сина Ісуса. Слово Бога – вічне, непроминальне, позаяк наповнене Його диханням і Духом.
Діва Марія подарувала Слову Бога Серце й тіло. У Її материнському лоні Слово Бога воплотилося й назавжди оселилося серед нас. Згадаймо, що Бог говорив вибраному народові тоді – те саме, що Він говорить і нам зараз:
„Вернітесь, о сини Ізраїля, до того, проти кого ви так дуже збунтувалися!“ (Іс 31:6) «Вернітеся, о відступницькі діти, Я вилікую ваші відступства! Ось ми прийшли до Тебе, бо Ти єси Господь, Бог наш» (Єр. 3,22).
«Я посилав до вас раз по раз, невтомно всіх рабів моїх, пророків, і говорив: Зверніте бо кожен зі своєї лихої дороги та направте ваші вчинки; не ходіте за іншими богами, щоб їм служити, то й житимете на землі, яку Я дав був вам і батькам вашим. Та ви не нахиляли вуха й не слухали Мене» (Єр. 35, 15).
«Роздеріть серце ваше, а не одежу вашу, і поверніться до Господа, Бога вашого, бо Він благий і милосердний, довготерпеливий і многомилостивий, – і уболіває над нещастям» (Йоіл 2, 13).
Бог є Любов; і коли Він закликає, застережує, докоряє Своєму народові, усе це Він чинить із любові. Це підтверджує й Богородиця, наша Небесна Мати, Яка всім Серцем бажає, аби ми навернулися й відчули Божу любов. Бог усе сотворив із любові, бо Він є Любов і Милосердя. З любові Він посилає нам Діву Марію, бажаючи, щоб ми лишили свої криві шляхи, перестали шукати життя там, де його немає.
Ми постійно женемося за тим, що видається нам найбільш важливим. Нам здається, що важливо мати добру роботу, створити сім’ю, жити забезпеченим життям, мати багато грошей. І коли ми всього цього досягаємо, то раптом відчуваємо, що життя вислизає з рук. І ніякі людські ресурси чи матеріальні засоби не здатні його втримати. Люди лише смертні істоти й не можуть дати нам відчуття безпеки й любові.
Сьогодні ми бачимо, на що готові піти люди, аби отримати увагу оточення. Привернути до себе увагу – це дуже важливо. Принаймні так ми думаємо. Більшість людей бачить себе крізь призму того, що вони роблять та як на це дивиться оточення, не турбуючись про те, як їх бачить Бог.
Богородиця по-материнськи кличе нас за Собою на шлях навернення. На ньому ми поглибимо свою віру в Бога, Який любить нас такими, якими ми є. Будь-яке віддалення від Божої любові є гріхом, який веде нас до спустошення та краху. Людина вільна сказати «ні» Божій любові. Любов ніколи не нав’язується й не примушує – вона може тільки себе дарувати. Якщо ми не відкриємося Божій любові, наше життя залишиться безплідним. Без Божої любові, без глибоких стосунків із Богом ми проживаємо порожнє й беззмістовне життя.
Як Мати, Богородиця хоче, аби ми стали Її апостолами. Вона закликає нас до цього. Вона хоче, аби ми стали Її простягненими руками. Їй потрібні наші руки й серця – з ними Вона зможе до кожного серця торкнутися благодаттю, якою Її обдарував та наповнив Бог.
Молитва
Діво Маріє! Ти повна ласки, Ти повна Божої любові. Ти пізнала цю любов і носила у Своєму Серці, бажаючи обдарувати нею серце кожної людини. Прийми нашу молитву за серця всіх людей, а особливо за ті, що зранені, закриті, повні відчаю та безнадії.
Ти, як і в Кані Галілейській, краще знаєш і бачиш, чого нам не вистачає. Твої материнські очі й Серце дуже проникливі, Ти бачиш усі наші блуди дорогами, на яких ми шукаємо зміст і мир, але не віднаходимо, а тільки спотикаємося. Заступися за нас, Мамо, перед Своїм Сином. Нехай Він поверне нас із хибних доріг, навіть якщо для цього потрібен хрест і негаразди, тому що для нас вони будуть задля спасіння.
Приносимо Тобі всіх, хто погруз у тяжких гріхах і злі; доручаємо Тобі, Мамо, і тих, хто страждає через чужі гріхи. Нам потрібна Твоя допомога. Ми все ще ходимо земними шляхами, спотикаємося на них; Ти ж нас підведи й поведи дорогою навернення та святості. Амінь.
