У посланні минулого місяця Богородиця закликала нас до молитви й посту. І в цьому посланні Її заклики не припиняються, але, як і всі ці роки, Вона повторює їх знову.У Її словах чути відгомін слів Ісуса: «Просіть, і дасться вам, шукайте, і знайдете; стукайте, і відчинять вам» (Мт. 7: 7).
Бог знає, чого ми потребуємо, але не дасть нам того, про що ми Його не просимо. Він хоче, щоб із нашого серця вийшла молитва довіри й відання себе Йому.
Що ж це, що Бог бажає нам дати – і дасть? Коли дитина про щось просить батька, а батько знає, що це небезпечно, він не дослухається до такого прохання. Дитина може бути розчарована й нещаслива, бо не отримала бажаного, але мусить довіряти батькові. І так само, коли дитина хоче чогось, а батько знає, що це корисно, то він, люблячи дитину, із готовністю це їй простягне. Бог може дати нам тільки те, що послужить для нашого добра.
Те, чого ми хочемо, не завжди є тим, що насправді нам потрібно. Коли те, про що просимо, не є згідно з Божою волею, то насправді ми й не хочемо цього отримати. Бог знає, що для нас добре і, вірний та повний любові, скаже «ні» на егоїстичні й нерозумні прохання, незважаючи на те, наскільки ми бажали б того, чого просили.
Молитва – пожива нашої віри. Віра живе молитвою, а молитва – вірою. Ці двоє ходять пліч-о-пліч. Можна сказати, що вірить тільки той, хто молиться. Молитва вводить нас у живі стосунки з Богом, а потім поглиблює й зміцнює нашу віру.
Протилежність вірі – не невіра. Протилежність вірі – страх. Страх – це нестача віри, довіри благому Небесному Отцю. Довіри Його доброті та Його обіцянці, що все обернеться на добро тим, хто любить Бога й вірить Йому.
Як Мати, Богородиця спонукає й закликає нас наважитися пуститися в авантюру молитви, через яку ми прийдемо до Бога. Там, де присутній Бог, немає страху ні щодо сьогодення, ні щодо майбутнього. Усе знаходиться в Його руці: і наше життя, і наші дні, які Господь нам дарував. Йому відомі кожен наш крок і наше серце, і з нами нічого не може статися, тому що Він тримає у Своїй руці весь усесвіт: і наше минуле, і сьогодення, і майбутнє.
Молитва: Пресвята Діво Маріє, Ти пройшла нашими шляхами, прожила життя, подібне до нашого. Ти випробувала все, що ми переживаємо самі: пізнала страждання й біль, страхи, які не залишали Тебе з моменту Благовіщення в Назареті; боялася за Своє Дитя Ісуса, пережила переслідування й материнський біль через смерть Сина – і залишилася Матір’ю віри та надії. Випроси цього й нам, особливо тим, хто переживає муки страху та болю через різні життєві обставини. Ми бажаємо дарувати Тобі свої серця й руки, щоб Ти могла вести нас до переживання досвіду Божої любові й усемогутності, які все направляють та обертають на добро. Амінь.
