У цьому посланні Пресвята
Діва Марія підтверджує те, що вже відзначали два Папи, коли з гіркотою і болем вказували на духовний стан світу.
Так, Папа Пій XII сказав: «Головний гріх нашого століття — це втрата відчуття гріха». Продовжуючи його думку, Папа Іван Павло II говорить: «Ця втрата приходить разом із втратою відчуття Бога». Сьогодні більше не сучасно говорити про гріх. Наслідки ж гріха — це сліпота і глухота до Бога. Гріх робить нас безумними, — так навчає Біблія. Сьогоднішня культура створює ілюзію, ніби все можливо без Бога, а наслідком цього забуття і несприйнятливості Бога стають розчарування й незадоволеність.
Історичний досвід ізраїльського народу складався болісно: євреї пережили рабство, перебування в пустелі, втрату царства, руйнування Єрусалима і Храму. У цих стражданнях, питаннях і в цьому болю вони на досвіді пізнали: те, що відбулося з ними, стало наслідком їхнього забуття Бога. Біблія навчає, що забуття Бога має катастрофічні наслідки як для окремої людини, так і для всього народу. Зазнаючи страждань, обраний народ заново відкривав для себе Боже діяння. Бог, як кажуть, пише рівно навіть по кривих рядках. Звільнення відбувається не тоді, коли ми звинувачуємо інших, але коли особисто візьмемо відповідальність за свої дії. Якщо ж людина з власного страждання не виходить збагачена досвідом і пізнанням, тоді перебуває у стані розгубленості та спустошеності.
...Мамо віри й надії, ми хочемо молитися з Тобою і вистояти, щоб ми могли пережити преображення серця, яке Бог дарує тим, хто любить Його і вірить Йому...
З різних причин людина може подумати, наче Бог забув про неї або залишив її. Так трапилося і з учнями в ту мить, коли вони перебували з Ісусом у човні. Вони були в небезпеці через сильний вітер і морські хвилі, які могли перевернути човен, а Ісус спав у човні. Учні дорікають Ісусові, що Йому немає до них діла, однак насправді це їхня віра зазнала краху, тому що вони перестали вірити в Ісуса і Його силу, що захищає їх навіть у найважчі моменти життя.
Нам також доводиться переживати різні ситуації і спокуси, і нерідко нам здається, нібито Бог кудись віддалився або спить. Тим не менше, саме тоді, коли нам усе йде "як по маслу” і життєве плавання є спокійним і безтурботним, то найчастіше виникають ситуації, в яких ми забуваємо про Бога, бо не бачимо потреби й користі в Його присутності. Але в той час, як ми про Нього забуваємо, Бог, навпаки, бажає, щоб у всіх ситуаціях свого життя ми будили і закликали Його, а не жили так, наче Його немає, і не думали, ніби Йому немає до нас діла.
Молитва:
Пресвята Діво Маріє, Ти вміла зберігати в Своєму серці всі події і слова, все, що Ти переживала зі Своїм Сином, — навчи й нас не спати і бути відкритими Божому промислу в нашому житті. Діво Маріє, Ти прожила життя з відкритими очима й серцем, готовим із вірою проживати і приймати всі події — як радісні, так і болісні, знаючи, що Бог провадить Твоє життя і всі події в ньому.
Молися про нас, Мамо віри й надії, щоб ми вчилися вірити у простоті серця і ввірення себе Богові. Ми хочемо молитися з Тобою і вистояти, щоб ми могли пережити преображення серця, яке Бог дарує тим, хто любить Його і вірить Йому. Амінь.
