Навіть через тридцять чотири роки Богородиця, як мати, не перестає говорити, заликати і любити своїх дітей. Вона приходить не для того, щоби щось у нас забрати або позбавити радощів життя. Вона наповнена Богом – наречена Духа Святого і Вся звернена до Бога. Це основний стан Її душі. Занурена в Бога, Вона бачить нас з усіма нашими бідами і любить нас любов’ю, яку приймає від Нього, до самого дна нашого єства, до джерела, з якого ми походимо. Це любов, що сягає самих наших глибин. Марія бачить Бога, живиться Богом, Вона Вся пройнята Богом. Свій fiat — нехай станеться — Вона вимовила замість усього людського роду, і в Її Амінь віддається луною кожне Амінь, що піднімаються від землі до неба. Віддаючи Себе таким чином Богові, Марія об’єднує Собою всіх нас. Вона була не просто якоюсь відповіддю Богові, але відповіддю людства на Божу любов. У цьому Її материнське завдання. Вона допомагає нам принести Богові всі наші бажання й молитви, і для нас це запевнення, що Всевишній почує нас, оскільки до Нього нас підносить Вона, про Яку сказано, що Вона знайшла ласку в Бога.…Марія вчить нас із довірою передати Богові свою нужду і свій біль, а тоді Він вчинить за Своєю любов’ю та волею…
Діва Марія приходить з Ісусом у Своєму серці, приходить до нас із любов’ю матері. Насамперед Вона бажає дарувати нам любов, а потім закликати до навернення. Той, хто відчуває, що його люблять, здатний відповісти на заклик. Той, хто відкривається любові, зцілюється і стає вільним від усього, що не є Бог, для того, щоби потім зуміти прийняти Бога.
Марія знає, що єдиний шлях, який веде до Бога, — це молитва. Вона й Сама молилася. У Кані Галилейській Вона звертається до Ісуса: «Вина в них нема». Сама Вона нічого не робить — Вона вказує на неприємність у наречених і передає все Ісусові. Таким чином Вона вказує, що тільки Він може врятувати з біди. Марія дає нам дуже конкретний урок того, як слід молитися. У всі часи Її прості слова — модель християнської молитви. Вона не говорить Ісусові, що треба робити. Вона не має власного задуму, який Вона б хотіла, щоб Ісус реалізував. Вона лише вказує на біду – і нічого іншого. Так Марія вчить нас із довірою передати Богові свою нужду і свій біль, а тоді Він вчинить за Своєю любов’ю та волею. Не слід диктувати Богові, як, коли і яким чином Він має нам допомогти. З нашого боку потрібні довіра і віддання Йому себе — лише так ми зможемо знайти плоди своєї молитви й ним радіти. Коли Бог дарує, Він дарує вщерть, у достатку.
…в Її Амінь віддається луною кожне Амінь, що піднімаються від землі до неба. Віддаючи Себе таким чином Богові, Марія об’єднує Собою всіх нас…
В інших посланнях Богородиця також говорила нам, що без Бога ми не знайдемо миру. Цей наш світ охоплений війнами, сум’яттям і страхом лише тому, що людина своїми силами намагається збудувати світ без Бога.
Молитва:
Діво Маріє, Мамо Ісуса, Царя Миру, просимо Тебе, що закликаєш нас до молитви за мир, до молитви, через яку ми віддамо свої життя і весь світ у Божі руки, — випроси нам, Мамо Маріє, благодать, щоб ми могли з довірою і наполегливістю молитися так, як Ти молилася разом з апостолами у світлиці Тайної вечері. Плодом Твоєї молитви з апостолами стало сходження Святого Духа, через Якого народилася Церква. Силою Духа Божого відбулося переображення в серцях наляканих апостолів, що стали ревними свідками Воскреслого Ісуса. Дякуємо Тобі, Мамо, що не відступаєш від нас усі ці роки. Дякуємо Тобі за Твою материнську турботу й любов, якою Ти любиш нас і сьогодні. Нехай наші серця зробляться серцями з плоті — серцями, готовими відкритися і прийняти Божі дари миру й радості. Амінь.
Взято з газети "Світло Марії"
