Серед послань Богородиці немає практично жодного, в якому Вона не закликала б нас до молитви. Її послання дуже короткі, зрозумілі, вони надихають. У цих небагатьох словах, які Богородиця передає нам, висловлено те найважливіше для нашого духовного і вічного життя. Її послання – не академічні лекції. Ми не знайдемо в них різноманітності методів молитви, але Вона говорить нам про суть: молитва означає життя. Без молитви в нас немає життя, бо, не молячись, ми перериваємо стосунки з Богом, який є джерелом життя.
Вона звертається до нас просто: «Моліться серцем, без молитви ви не можете жити, закликаю вас до непрестанної молитви, в молитві віддайте себе Ісусові, моліться перед хрестом, без молитви немає миру, моліться Святому Духові, в молитві ви пізнаєте найбільшу радість…» Ці та інші численні заклики, які залишила нам Богородиця в Своїх посланнях, подібні до вказівників на шляху, які допомагають нам не відступити від Бога, самих себе і від життя.
Молитися означає пробудити в собі прагнення за Богом…
Як говорив святий Бернард Сієнський, «якщо серце не молиться, марно язик трудиться». Серце служить нам інструментом молитви. Цей орган ми отримали від Творця – про це нам говорить книга Буття, з якої ми дізнаємося, як Бог створив людину, вдихнувши в неї Свій дух життя. Божий дух життя в нас – це і є джерело молитви. У повсякденному житті наше серце зазвичай лишається закритим. Воно ледве дає про себе знати через совість. Ми живемо майже постійно занурені в зовнішні переживання, губимось у численних враженнях і відчуттях, у всьому тому, що нас приваблює або відштовхує. Навіть намагаючись жити у глибині своєї особистості, ми зазвичай повертаємо у щось несуттєве.
У Євангелії Ісус часто говорить нам: наше серце сліпе, затверділе, закрите (Мк 8:17); безумне, повільне (Лк 24:25), повне темряви; затовстіло в задоволеннях і турботах (Мт 13:15). Воно потребує обрізання. Знайти шлях до свого серця – це найважливіше завдання людини. У пошуках ще незвіданих просторів людина – це паломник, який шукає своє серце, глибинну суть своєї особистості.
Стремління до молитви ми несемо в собі, подібно до прихованого скарбу, про який не знаємо чи знаємо зовсім мало. Своє серце ми часто не чуємо, бо воно, наше справжнє серце, дрімає і потребує того, щоб його весь час пробуджували. І тому молитва не така важка. Вона дарована нам уже відпочатку. Молитися означає пробудити в собі прагнення за Богом. І це прагнення вклав у нас Сам Господь. Молитва вчить нас, як жити життя. Через молитву ми знаходимо шлях до скарбу, прихованого у нас в серці. І подібно до того купця з Євангелія, нам треба продати все, щоб зуміти купити поле і відшукати на ньому цей скарб.
Молитва приводить наше життя у згоду з Божими заповідями, з Божою волею, коли ми, нарешті, здатні сказати від щирого серця: нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі…
Молитва повертає нас до правдивого стану перед Богом, а це є смиренність. Молитвою дозволяємо Богові, щоб Він був Бог у нас.
Молитва приводить наше життя у згоду з Божими заповідями, з Божою волею, коли ми, нарешті, здатні сказати від щирого серця: нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі.
Ми знаємо, що Ісус сказав: «Бо Я з неба зійшов не на те, щоб волю чинити Свою, але волю Того, Хто послав Мене.» (Ів 6:38). Ми запитуємо, чому важко приймати Божу волю? Саме тому, що не сприймаємо її як свою, бо вона не є у згоді з Божою. А Бог не має іншого інтересу, крім нашого спасіння, – твого й мого. Божа воля зазвичай полягає в тому, що є для нас важче. Тому Ісус говорить про тісні брами і вузький шлях, провідні у життя.
Нехай Діва Марія, Котрої воля перебуває у повній згоді з Божою волею, поведе нас шляхом спасіння.
Молитва:
Діво Маріє, дякуємо Тобі за заклики до молитви і за всі серця, які почули Твій заклик і відповіли на нього. Те, про що Ти говориш нам, – не вигадані казки, а Твій власний досвід життя з Богом. Ти молилася сама і молишся за нас. У Кані Галілейській Ти першою помітила, чого бракує молодятам. Так і сьогодні: Ти бачиш усі наші потреби й помічаєш, чого нам бракує, щоб бути наповненими радістю і життям, які дає Бог. Дякуємо Тобі за Твоє Материнське серце, яке вщерть заповнене Богом і перебуває у згоді з Його волею. Ми хочемо вчитися у Тебе молитві й тому, як жити і бути Божими. Амінь.
