Всі ці роки Діва Марія приходить
підтримати нас на нашому земному шляху, щоб кожен крок вів нас до Бога.
Сама Вона вже перебуває по той бік і пережила воскресіння і прославлення
на Небесах. Хоча Марія – звичайна людина, Вона вознесена на висоту
Небес – але не лишилася там, у височині, а приходить до нас, бажаючи,
щоб ми зрозуміли і прийняли Її. Своїм
життям Богородиця показує нам, що можливо подолати і земні спокуси, і
страждання й опинитися по інший бік стіни смерті. Біля підніжжя хреста,
на Голгофі, коли Ісус довірив Їй людство, Вона прийняла у Своє
материнське серце кожного з нас. Ніколи не перестає молитися, закликати
нас і заступатися за нас.
«Відвідай мене, о Боже, і спізнай моє серце випробуй мене й спізнай мої задуми! І подивись, чи є в мені якась лиха дорога, і веди мене дорогою давньою.» (Пс 139: 23,24)
У посланні минулого місяця Богородиця закликала нас до молитви Святому Духу, щоб ми ставати міцнішими у вірі. У цьому посланні Вона хоче зміцнити нашу впевненість у тому, що Вона перебуває і залишається з нами і приносить за нас Свої молитви. Справжня мати не може забути жодне своє дитя, навіть тоді, коли дитина забуває про матір. Так і Вона не відступає від нас, і тим сильніші Її молитви за тих, хто закрився й затверднув серцем.
Катехизм Католицької церкви говорить: «Духовна традиція Церкви говорить також про серце – у біблійному значенні «внутрішня глибина», – де особа вирішує або не вирішує «за» Бога» (ККЦ 368). Серце – це місце зустрічі людини з Богом. Серце заховане від людських поглядів. Людина має страшну здатність – бути дволикою. Біблія жорстко засуджує це зло. Перед Богом людина відчуває себе оголеною до кості – перед Ним не можна втаїтись. «Лукаве над усе у світі серце людське – і ледаче! Хто його збагнути може? Я, Господь, вивідую серце, випробовую нутро, щоб відплатити кожному за його діяннями, за плодами його вчинків». (Єремія 17:9,10)
Бути затверділим серцем – значить бути закритим духом. Тоді може статися, що й на нас виповниться пророцтво пророка Ісаї: «Слухайте добре, та не розумійте! Дивіться добре, але не знайте! Зроби затверділими серце цього люду». (Іс 6:9,10) «Цей народ устами тільки зближається до мене й губами тільки мене шанує, а серце своє віддалив від мене». (Іс 29:13)
…Ми бажаємо вчитися молитві у Тебе, щоб зуміти дарувати Ісусові з молитвою і своє серце, довіру і життя…
Євангеліє багаторазово говорить про те, що в апостолів були серця затвердлі, закриті й обтяжені – навіть при тому, що вони бачили численні чудеса і зцілення Ісуса. Як хтось сказав: «Богу було легше зійти з неба на землю, ніж із нашої голови до нашого серця». При всіх наших молитвах може статися, що ми живемо так, наче Бога немає. Молитви у нас можуть бути «без-Божними», тобто без Бога. Трапляється, що ми віддаємо Богові свою молитву, але не своє серце. Тоді нам лишається тільки щиро молитися й безперервно взивати до Бога разом із псалмоспівцем: «Вивідай мене, о Боже, і спізнай моє серце випробуй мене й спізнай мої задуми! І подивись, чи є в мені якась лиха дорога, і веди мене дорогою давньою». (Пс 139: 23,24)
Нехай Марія буде нам прикладом і заохоченням, щоб, наслідуючи Її, ми зберігали в своєму серці всі обставини, всю історію нашого життя і в цьому розпізнали Божу руку, що веде наші життєві кроки.
Молитва:
Діво Маріє, звертаємося до Тебе – до Тієї, що вміла чувати, роздумувати і зберігати у Своєму серці всі події, слова і спогади, пов’язані з Твоїм Сином. Ти була і лишаєшся Матір’ю віри, надії та любові. Молися за нас, щоб ми день у день зростали в цих чеснотах. Випроси нам у Господа благодать щирого серця, щоб ми вміли бачити себе перед Богом у правді й наважилися слідувати шляхом, який веде до істини й повноти життя, дарованої нам Ісусом. Царице миру, Ти не тільки закликаєш нас до молитви, але й молишся за нас – так само, як Ти молилася з апостолами в очікуванні обіцяного Ісусом Духа Святого. Ми бажаємо вчитися молитві у Тебе, щоб зуміти дарувати Ісусові з молитвою і своє серце, довіру і життя. Амінь.
