Усі послання Богородиці сповнені закликами до молитви. Богородиця як Мама знає, що тільки молитва зберігає живими наші взаємини з Богом. Добре пригадати деякі її заклики до молитви, щоб оживити і пробудити в собі прагнення до молитви, тобто прагнення за Богом: «Дорогі діти! Сьогодні я закликаю вас усіх до молитви. Без молитви, дорогі діти, ви не можете відчути ні Бога, ні мене, ні благодаті, які вам даю… Закликаю вас, нехай ваша молитва буде радістю зустрічі з Господом. Не можу вас вести доти, доки ви самі не відчуєте радість у молитві… не можете зрозуміти, якою є вартість молитви, поки самі не скажете: зараз час для молитви, зараз усе інше для мене не важливе, зараз для мене не важлива жодна особа, окрім Бога.»
Бажанням Богородиці є оживити наші взаємини з Богом і тримати їх живими. Єдине, чого Ісус хотів від Своїх учнів, то це їхньої віри. Віру потрібно берегти, підтримувати і плекати. Віра пов’язана з молитвою. Втрата віри починається із занедбування молитви. Той, хто перестає молитися, стає невіруючою людиною. Не в тому значенні, що він не визнає Бога, а через те, що залишив простір, у якому реалізується єдність із Ним. Бог, Який не присутній у молитві, стає нереальним і далеким. Він залишається в нашій свідомості як ідея чи якесь інше божество. Коли немає молитви, тоді Бог більше не доторкається до серця і не спонукає до дії.
Всі вчителі духовності погоджуються з тим, що молитва є важкою і вимогливою. Отці Церкви говорили, що молитва — це найбільше мистецтво. Святий Павло каже: «Не знаємо, як маємо молитися». Молитися вчимося тоді, коли молимося. Багато хто не може впоратися і здається. Деякі залишають молитву після того, як намагалися, а потім «побачили», що молитва є «зайвою» і безплідною. Більшість християн знаходять причини, якими виправдовують себе у занедбуванні молитви: відсутність часу, прискорений темп життя, життєві проблеми, неможливість знайти місце миру й тиші. Так молитва стає «розкішшю» для «богомольців», які «не мають жодної іншої роботи».
Незважаючи на все це, в людині залишається бажання і необхідність молитви. Знань про Бога не досить. Ми повинні встановити контакт з Богом. Учні, дивлячись на Ісуса, побачили, що доти вони ніколи не молилися або не знали, що таке молитва. Сам Ісус молиться і просить своїх учнів молитися разом із Ним. На горі Тавор, після Ісусової молитви, відкрилося неба й було чути голос Отця. У Гетсиманському саду Ісус закликає трьох апостолів. «Моліться, щоб не ввійти в спокусу» (Лк 22, 40). Після воскресіння апостоли моляться разом із Марією, Матір’ю Ісуса, однодушно і витривало, чекаючи обіцяного Ісусом Святого Духа. Марія від самих початків перебуває разом із Церквою в молитві. Через молитву ми входимо у єдність любові з Ісусом і Його Матір'ю. Тільки через молитву ми можемо залишатися пов’язані з Духом, Який пронизує церкву. Християнин, який не молиться, не може чути голосу, який приходить від Святого Духа.
Правдива християнська молитва завжди відділяє нас від нас самих, очищає наш погляд, яким будемо бачити неволі світу і поширювати свої молитви на всіх тих, із якими Господь ототожнюється: а це найменші, пригноблені, останні, заблукані, стражденні.
Для того, щоб перевірити правдивість нашої молитви, добре запитати самих себе: чи пронизує вона мою повсякденність, мої думки і вчинки і чи дивлюся я на людей Божими очима. Якщо молитва не змінює мене самого, то вона не вийшла за межі своєї поверховості. Залишилася десь ззовні. Якщо я бачу в інших тільки їхню тінь і їхні немочі, то не бачу їх так, як на них дивиться Господь. Суть молитви полягає у цілковитому відданні Богу, щоб Він заволодів нами і перемінив наші розум і серце, очистив наші очі для правильного погляду на всю реальність.
Молитва:
Пречиста Діво Маріє, Мамо віри й молитви. Ти була витривалою в молитві з апостолами у світлиці тайної Вечері, чекаючи обіцяного Ісусом. Все Твоє життя було молитвою і відданістю. Ти все своє життя вклала у кілька слів: «Ось я Господня слугиня: нехай зі мною станеться по Твоєму слову». Ти залишилася до кінця вірною, витривалою, непохитною, стійкою. Спасибі Тобі за те, що сьогодні Ти нас не лишаєш, а бажаєш вести дорогою вузькою, але яка веде в життя. Бажаємо навчитися від Тебе молитися. Бажаємо молитися разом з Тобою. Навчи нас Своїм материнським безгрішним серцем віддавати своє життя і кожен свій день у Божі руки. Нехай благодать Божа за Твоїм заступництвом пробудить і оживить у нас те, що приспане, і те, що не сповнене життям, яке приходить від Бога. У Твої руки віддаємо себе, свої сім’ї, спільноти, Церкву і цілий світ. Амінь.
