Діва Марія нам сказала 25.02.2022, на другий день після початку війни в Україні, такі слова:«Дорогі діти! Я з вами, і ми молимось разом. Допоможіть Мені, дітоньки, молитвою, щоб сатана не запанував. Його потуга смерті, ненависті й страху охопила Землю. Тому, дітоньки, поверніться до Бога й молитви, посту й відречення за всіх тих, хто погорджений, убогий і без голосу в цьому світі без Бога. Дітоньки, якщо не повернетесь до Бога та Його заповідей, не будете мати майбутнього. Тому Він послав Мене вам, щоб вела вас. Дякую вам, що відповіли на Мій заклик».
Війна триває вже четвертий рік, ненависть і страх зростають. Найменші й беззахисні в Україні мають відчуття, що весь світ їх залишає. Саме в цей безутішний час нам було даровано благодать вирушити до них з Меджуґор’я та принести розраду.
З великою вдячністю ми відповіли на запрошення братів-василіян і молилися разом під час паломництва в марійському санктуарії в Погоні.
На території теперішнього Погінського монастиря вже в середньовіччі була каплиця, де зберігалася ікона Богородиці Погінської. У 17–18 століттях це місце стало відомим центром паломництва, куди люди приходили просити заступництва Пресвятої Діви Марії.
У радянські часи церкву підпалили, а монастир василіян перетворили на психіатричну лікарню. Але навіть попри переслідування віряни приходили та потай просили Діву Марію про допомогу. Сьогодні тут знову стоїть монастир і храм Успіння Пресвятої Богородиці.
21–22 вересня 2025 року в Погоні відбулася 30-та ювілейна проща Вервиці: молитва Вервиці за мир в Україні, за припинення війни та захист воїнів. Зустріч розпочалася в суботу та завершилася урочистою літургією в неділю. У ній взяли участь приблизно 10 000 вірян.
З Меджуґор’я приїхали четверо:
Тереза Ґажіова, засновниця спільноти «Світло Марії»,
о. Петер Віціан,
а також Марія і Зузка.
В Україні до нас приєдналися інші члени спільноти: Ольга, Наталія, Настя, Таня.
Своє привітання та благословення надіслав також апостольський візитатор для Меджуґор’я, архиєпископ монс. Альдо Каваллі:
«З Меджуґор’я ми єднаємося з вами в молитві. Нехай Господь торкнеться сердець, умів і рішень тих, хто відповідальний, щоб вони шукали шляхи до миру в Україні. Прийди, Господи Ісусе! Нехай у наших серцях ніколи не згасає надія жити в мирі, нехай не згасає сила діяти для досягнення миру. Молимося, щоб Господь був з вами й вдихнув у вас надію і силу.
Взиваємо до Діви Марії, щоб супроводжувала нас Своєю присутністю й заступництвом:
Свята Маріє, Царице миру – молися за нас!
Молімося за тих, хто несе відповідальність, щоб вони мали світло й рішучість у пошуку миру!
Молімося за мир в Україні! Ми з вами. Ми дуже близько до вас у Господі».
Ми передали всім присутнім найважливіше запевнення – що вони не самі. Що Меджуґор’є, а разом із ним увесь світ, стоїть поруч з Україною в молитві.
Це було надзвичайно зворушливо – бачити віру простих людей, які, попри страждання, не втратили надії, які приносять свою любов до Діви Марії як єдиний скарб, якого війна не може забрати. Багато хто приходив пішки – утомлені, але з очима, повними довіри. У тихій процесії вони приносили свої сльози та тривоги, свої хрести, свої родини, усю свою дорогу Батьківщину – і віддавали все це в руки Марії.
Перед іконою Богородиці, яка вже століттями є тут знаком благодаті, серця паломників відкривалися Небесній Матері. Вона приймала їх, слухала, утишувала біль і відповідала.
Погоня – це місце, де земля торкається неба. Місце, де багато хто вже зазнав зцілення й вислуханих молитов. Під час молитовної зустрічі й ми відчували живу присутність Марії.
З довірою ми молилися за мир – і водночас слухали історії, які ламали серце. Матері з заплаканими очима, які втратили синів. Діти, які втратили батьків. Удови, поранені, хворі, старенькі – усі, кого війна позбавила родини.
Кожна історія була хрестом, але під цим хрестом підносилася до неба молитва про силу. І серед цих ран ми відчули особливу розраду – ніби любов Марії сходила з неба й обіймала кожного, хто прийшов. Ця розрада була не лише плодом нашої зустрічі, але й плодом безперервного ланцюга молитви й посту, який приносять родини, спільноти й друзі «Світла Марії» з усього світу. Усі вони були з нами духовно. Ба більше – ми були єдині також із візіонерами з Меджуґор’я, які під час об’явлення Діви Марії молилися разом із нами за мир. У цю мить ми відчули могутнє єднання: серця, розсіяні по всьому світу, б’ються в одному ритмі та вірять, що любов Марії сильніша за війну, що молитва Вервиці – це найсильніша зброя.
Протягом двох днів – у суботу й неділю – ми перебували в молитві. Молитва перепліталася з піснею, поки не стала піснею самого серця. Розарій, який ми співали, підносився до неба як безперервний хор прохань і подяки. Кожну таємницю ми роздумували у світлі послань Діви Марії з Меджуґор’я. Ми відчували, що вона крокує між нами, веде нас і закликає до Таїнства Сповіді. Луг перед храмом був заповнений священниками, які сповідали протягом усього часу.
Терка поділилася своїм досвідом життя в Меджуґор’ї. Вона говорила про те, що Діва Марія ніколи нас не залишає – вона з нами завжди, навіть коли здається, що виходу немає. Вона прийшла, щоб допомогти нам і вести до неба – нашого справжнього дому.
Вона наголосила: хто молиться – не боїться майбутнього. Хто постить – не боїться зла.
Бо молитва відкриває серце до Божої присутності, а піст зміцнює душу протистояти темряві.
Її слова лунали як тихий, але могутній заклик: іти з Марією означає не боятися, вона любить нас і веде до Ісуса, до світла, яке перемагає кожну темряву.
Коротко звернулися також отець Петер Віціан і Наталія.
Увечері настала свята мить: архиєрейська літургія, відслужена за присутності двох єпископів греко-католицьких єпархій Бучача і Харкова — Дмитра Григорака ЧСВВ та Василя Тучапця ЧСВВ.
Храм наповнився небесною величчю — співом, молитвою, пахощами ладану, єднанням із вівтарем. Усе це перепліталося в унікальний момент благодаті.
Навіть ніч стала молитвою. Цілонічне чування — тихе, наполегливе, пронизане вірою. Перед іконою Пресвятої Діви Марії ми пильнували разом з усіма, хто страждає, з усіма, хто шукає миру. У тиші ночі, яку переривали молитва та спів, ми відчували, що Бог так близько до нас.
Залишаймося й надалі єдині в ревній молитві за мир в Україні та в усьому світі. Особливо зараз, коли Діва Марія запросила нас у посланні від 25 вересня 2025 року до молитви:
«Дорогі діти! Нехай цей час буде для вас часом молитви за мир. Дякую вам, що відповіли на Мій заклик».
Нехай молитва Вервиці не припиняється, нехай наші сльози й благання підносяться до неба як аромат жертви. Нехай зіллються в єдиний голос, що просить про диво миру для цього втомленого й пораненого світу. І нехай наші серця палають вірою, що Марія ніколи нас не покине й що з нею ми йдемо до перемоги її серця і часу миру.
Спільнота «Світло Марії»
