Скільки надії у цьому посланні знову дає нам Діва Марія. Таке просте і водночас таке глибоке — «Моліться й вірте у силу молитви».
Тут можемо замислитись, якою є наша молитва і що вона спричиняє. Під час молитви натрапляємо на різні труднощі. Інколи є втомливою, і використовуємо будь-який привід, щоб не молитись. Один учитель молитви говорив так: «Неохоче її починаємо і з радістю закінчуємо.» Іноді молимося задля того щоб мали «відмолене», часом белькочемо, ніби язичники, іншим разом поводимось як фарисеї. А іноді припиняємо молитися, бо Господь не дає того, про що просимо, і це видається нам марним. Ми слабкі, втомлені, розсіяні, не маємо часу… І тут приходить Богородиця, хоче нас освіжити, пробудити і з радістю нас закликає: «Моліться й вірте у силу молитви». Цей заклик є девізом до сьогоднішніх днів. Марія повторює нам Ісусові слова по-материнськи, нагадує те, що ми забуваємо.
У Євангелії повторюються сцени, схожі до подій нашого життя. Все є можливим для того, хто вірить; не бійся, тільки віруй; віра твоя спасла тебе. Молитва словами Євангелія, пошук Ісусового серця за ними посилює нашу віру в Його всемогутність. Подібне чуємо і в посланнях Марії: «Знову закликаю вас до віри. Моє материнське серце хоче, щоб ваші серця були відкриті, щоб могло їм сказати: віруй! Діти мої, віра є тим єдиним, що у життєвих труднощах дасть вам силу. Вона обновить ваші душі й відкриє шляхи надії. Я з вами» (02.10.2008).
Інколи натхненні Ісусом, добрим рішенням «молитись і вірити», розбігаємось як Петро по воді, засумніваємось і відразу падаємо. Ісусовою рукою, яка сьогодні витягує нас із води, є Марія. Вона вчить нас вірити на колінах. Немає іншого способу. Безмежно вірити можемо тільки тому, про кого знаємо, що любить нас. Молитва — це розмова з тим, про кого знаєш, що любить тебе, — говорить свята Тереза Авільська. Марія вчить нас цьому поступово, помалу, але витривало і відповідально. Щоденно будувати відносини з Господом як із найкращим другом.
Знайти час на молитву всупереч усьому, що зупиняє нас, вирішити молитись – це велика перемога. Це вправляння. Поступово, помалу, з'явиться навик і сила віри у молитву. Молитись означає вирішити жити з Ісусом. Дивитися на повсякденні й особливі події з Ісусом. Молитись і вірити означає будувати дім на скелі. «Відкрийте свої серця, щоб Бог наповнив вас своєю любов’ю», — закликає Марія, — і тоді буде наше свідоцтво сильне, стане радістю для інших, переплетене Божою ніжністю. Якось у візіонерки Марії Павлович запитали, яке послання, на її думку, найкраще і найважче. Вона відповіла: «Коли мені Діва Марія говорить "Даю тобі свою любов”. А найтяжче: "Давай мою любов іншим”». Богородиця хоче, щоб ми любов’ю здобували людські серця для Божого царства. Це важко, але не неможливо. Ми покликані працювати над собою, знову і знову повертатися до того, що триватиме вічно і ніколи не зникне, – до любові. Приймаємо її у Євхаристії, в молитві, у святій сповіді, у Євангелії, в пості, роблячи добро. Кожен день для нас — це нові виклики, ситуації, люди.
В одному з останніх послань Богородиця каже: «Не дозвольте, щоб інші, дивлячись на вас і ваше життя, не запрагнули пізнати Мого Сина». Ми несемо велику відповідальність. Вона не хоче, щоб ми забагато говорили. Вона хоче, щоб говорило наше життя, щоб ми вчилися говорити своїми ділами любові. Марія у своїх посланнях просить нас, щоб кожен наш крок був віддзеркаленням Божої любові. Візіонерка Мір’яна поділилася своїм досвідом: «Коли люди запитують мене, що є найбільшим бажанням Богородиці і яке найважливіше послання, відповідаю – любов».
Молімося щодня за дар Божої любові разом із Марією.
Молитва:
Дякуємо Тобі, Господи, за стільки благодатей, які даруєш нам через Марію. У Її серці відкриваємося для Твоєї любові. Прийди, Божа любове, перемінюй нас, наповнюй нас, щоб безперервно відбувалося те, до чого нас кличе Марія, – перемога любові. Зміцни нашу волю, віру, витривалість у молитві просити за цей дар. Амінь.
