БОГ — ОТЕЦЬ

Звідки походить віра? Звідки взялася твоя віра, моя віра, наша віра? Ця віра, що творить чудеса. Це дар від Бога, нашого милосердного Отця. Я ріс без батька. Ніколи не знав свого біологічного батька. У дитинстві я не розумів, чому інші діти мають тата, а я  –  ні, чому живу тільки з мамою. Тепер розумію, що не був обділений, навпаки, нагороджений мамою-героїнею. Я часто питав у Бога, чому не маю тата. А Бог відповідав:  "Чому кажеш, що не маєш тата? Маєш Мене, Небесного Отця! Багато людей знають своїх біологічних батьків, проте не знають Мене , Бога , їхнього Небесного Отця. ”  Тоді я збагнув, що не обділений , а обдарований даром віри.

Мої батьки зачали мене поза шлюбом, а далі розійшлись , не одружившись. Тому я питав у Бога, чому Він це допустив? Чому мої батьки згрішили і чому я народився у гріху? Богові не подобається гріх, але Він однаково любить і грішника, і праведника. Бог відповідав мені:  "Я подарував тебе твоїм батькам, щоб ти за них молився.”  Аж тоді я збагнув, яка моя місія, чого Бог від мене хоче, до чого кличе, і для чого дає сили.

Від мого народження минуло  28 років, і ось трапилося диво. Оскільки мій батько не цікавився мною усе життя, то і я не цікавився ним. Аж поки не прийняв запрошення їхати до Меджугор’я, а там вчепився за руку Матері Божої і дозволив Їй себе вести. Вона стала моєю Матір’ю і повела дорогою відкуплення. Бог не вимагає від нас нічого, для чого не дав би нам сили. Він через Марію кличе нас до навернення і прощення, і коли силою Святого Духа переможемо самі себе, тоді перемінимося. І саме про це у цих рядках хочу вам свідчити. Я не мав бажання зустрітися зі своїм батьком, поки відчував кривду від  його байдужості. Але, коли Господь дав мені силу простити, я вирішив зустрітися з ним. Я вже виправдовувався небажанням бачити його через байдужість до мене. Я знав, що Бог хоче від мене, щоб я з ним зустрівся, бо так правильно. Тоді я молився , щоби Бог дав мені сили і допоміг мені. Я просив заступництва у Цариці Миру. Я не знав, як відреагує моя мама, коли скажу їй, що маю зустрітися зі своїм батьком. Коли ще не зважився на розмову з мамою, черпав сили від Святого Причастя.

Однак мама спокійно прийняла мій намір і організувала нам зустріч. Це сталося не інакше, як завдяки моїм молитвам, вислуханих Господом. Я зустрів свого батька через  28  років і сказав йому, що вдячний Богові за дар життя, даний мені через нього і маму, що прощаю йому та бажаю миру і добра. Після цієї зустрічі я був сповнений миром і радістю, і всупереч тому, що пережив складну ситуацію , почувався сильним. Я переконався у наявності Божої любові та у силі, якою наповнює нас Святий Дух. Я віддав Христові усе своє життя від моменту зачаття і до смертної години та прийняв Його як свого Пана і Спасителя, як свою любов, силу і радість. Тепер я знаю, що моєю метою було не прощення, це була любов, випрошена для мене у Бога Дівою Марією. Моя мета  –  свідчити про Божу славу! Я йшов до Бога короткою дорогою , якою є Богородиця. Завдяки Діві Марії,
Матері Божій, а також і нашій Матері, ми пізнаємо Бога в Його повноті, яка для нас, смертних, є безмежною. Мати Божа стала нашою Матір’ю у ту хвилину, коли Господь, вмираючи за гріхи людства, прорік: "Ось мати твоя”.  Діва Марія це нова Єва. Її діти вже не засуджені на вічну погибель, але покликані до вічного життя. Діва Марія наречена Святого Духа.
Друзі мої, мені бракує слів, щоби описати ту радість, яку я переживаю. Ця радість зігріває мене зсередини. І це полум’я має у собі кожен із нас! Це є Святий Дух! Кажу, що коли силою Святого Духа переможемо самі себе, то будемо за все винагороджені. Наша людськість, яка у своїй основі добра, бо створена Богом, але скалічена нашими гріхами, відлучила нас від Бога. Але без Нього, Альфи і Омеги, нічого не може існувати, як і ми, люди. Тому Бог послав Свого Єдинородного Сина, Який став людиною, подібною до нас у всьому, крім гріха, щоб ми всупереч своїм гріхам могли повернутися до Бога. Молімось, щоб Святий Дух через Непорочне Серце Марії увів нас до Божественного Серця Ісуса. Христос переміг смерть, і тому ми не помремо. Досить віддати себе Христові. Тому дозвольмо Матері Церкві вести нас, і зазнаємо чуда тут на землі та матимемо надію на вічне життя!