» » Дякую Господові і Матінці Божій

Дякую Господові і Матінці Божій

  • 13 липня 2014, 14:46
Дякую Господові і Матінці БожійСлава Ісусу Христу!
Дякую Господові і Матінці Божій, що просвітила мій розум і в сьогоднішній день – середу, я вирішила не тільки постити на хлібі та воді, але й відмовилася від Інтернету, тому маючи багато вільного часу, хочу дати моє свідчення, надіюся – воно буде корисним для багатьох людей, які будуть його читати.

Вервиця.
Ще в дитинстві, живучи у бабці в селі, ми з сестрою не могли зрозуміти - як це так, що наша бабця перестала вечорами приділяти нам час, а завжди ходить з вервицею у руках і молиться. Пройшло багато років, я потрапила у автомобільну аварію, була в дуже важкому стані, моя мама передала сестрі вервицю і як вміла так і показала як молитися на ній. Сестра ставала на коліна біля мого ліжка, на якому я лежала в високій температурі, і ми молилися разом.

З цього часу пройшло багато років, я стала ходити знову, хоч і не дуже добре, час-від-часу брала вервицю в руки, коли не могла довго заснути.

Одного разу я була в сильному стані «шкодування себе», і тоді я закричала до Господа: «Хіба ти не бачиш, як мені погано, чому Ти нічого не робиш?». В цю ніч мені приснився голос Ісуса, який мені сказав: «Ти хочеш змін на краще, а сама навіть образа не маєш над ліжком…».

На наступний день ми з сестрою купили образ – мені здалося, це має бути «Ісус на Оливній горі», а також і ікону «Матері Божої неустанної помочі» - для племінниці. Приїхав отець, який піклувався мною ще з часів аварії, і посвятив нам ікони. А коли він йшов, то дав книжку «Зов Божьей Матери из Меджугор’я ». Довго я не могла почати читати цю книгу, але коли прочитала, то зрозуміла, що цей Зов – він кличе мене туди – в Меджугор’є.

Коли ми перший раз їхали туди з мамою, то я не могла зрозуміти, чому в Будапешті, де ми були багато часу (простой автобуса) майже всі люди ходять з вервицями в руках і моляться…Те саме мене дивувало і в Меджугор’ї – молоді чоловіки, жінки, діти, дорослі – всі з вервицями в руках.

Пані Стефа, яка організовує поїздки зі Львова, запропонувала нам молитися вервицю в капличці перед Найсвятішими Дарами в ночі. Дві тисячі Богородиць ми розділили на дві ночі. Вона говорила, що треба молитися щиро і тоді відчуємо сильну любов, радість і щастя від такої молитви. Я її не розуміла, як можна від молитви отримати радість, але я її дійсно відчула. Ми з мамою молилися сто Богородиць, і раптом – світло і радість осяяли мене, мої очі, мій мозок, я не вмію це передати, що це було, і коли я подивилася на статую Богородиці, яка стояла в кутку від престолу, я побачила, що Вона вся осяяна світлом і теплом. Це тривало декілька секунд, до хвилини часу, але ця радість запам’яталася назавжди, так Марія посіяла в мені любов до молитви на вервиці.

На наступний рік я знову поїхала туди з подругою. Коли ми поверталися з Наталею з Меджугор’я, і їхали поїздом з Ужгорода до Львова, були такі радісні, наповнені молитвою і Святим Духом, нам хотілося дуже молитися. Ми помолилися дві вервиці, а Славні таїнства вирішили молитися співано. Наталя мені сказала : «Дивися - навпроти сидить Марія і слухає нас», я її тоді не зрозуміла . Але потім зрозуміла, що вона запрошує мене молитися так, ніби я насправді бачу перед собою Богородицю. Ми почали радісно співати «Радуйся Маріє», так як вагон був плацкартним, то ходив провідник, який ніяк не міг зрозуміти, що це таке, що молоді, гарно одягнені дві дівчини сидять і моляться співаючи. Він проходив і прислуховувався, але не заважав нам. Навпроти нас, сидів хлопець, який через наушники слухав музику з ноутбука. Як ми почали молитву він не звертав на нас уваги, потім вийняв один наушник, прислухався, що ми робимо і зняв другий. І так сидів поважно слухаючи до кінця нашу вервицю.

Як ми скінчили молитися, прийшов зацікавлений провідник, сів навпроти нас і питає : «Дівчата, ви так молитеся, ви напевно щось знаєте - , це напевно скоро буде ВСЕ?». Ми розсміялися і питаємо: «Що все?». В результаті нашої розмови, ми йому розповіли про Меджугор’є, про молитву на вервиці і її силу, потім Наталя дала йому вервицю і навчила молитися на ній (надіюся він це робить). А хлопцеві, який сидів поруч дали образочок Марії і розповіли про Меджугор’є, він казав, що чув про це Святе Місце. Надіємося, в нього буде нагода там побувати.

Також хочу вас всіх просити не соромитися брати вервицю з собою в дорогу і молитися, навчати інших цій помічній молитві. Коли люди бачать , що молодь молиться, то і старші підходять і просять навчити їх молитви, або захочуть молитися з вами. Як їдете десь компанією і вмієте співати – співайте, славте Бога, люди з радістю будуть вас слухати. І вірю, що когось ваша молитва, ваш приклад наверне до Бога!

Зараз коли я бачу людей у якійсь потребі чи проблемі, я їм рекомендую брати вервицю в руки і віддавати все в руки Богородиці через молитву на вервиці. Маю багато прикладів з власного життя, як вервиця заспокоює, дає надію. Тому моліться, тримайте руку Богородиці в своїй руці міцно, і Вона поведе вас через розарій до великих ласк! Вірю, що саме молитва на вервиці стала моїм першим кроком до навернення, ще тоді в важкому стані після аварії, я цього ще не могла усвідомити, а наша Небесна Мама вже тоді мною опікувалася в особливий спосіб.

Дякую тим, у кого вистачило терпіння дочитати до кінця .

Господь з Вами!

Мархевка Катерина
Переглядів 1627
Додати коментар

Послання Богородиці, 18 квітня 1985р., Меджуґор'є.
“Дорогі діти! Сьогодні дякую вам за кожне відкриття ваших сердець! Мене охоплює радість за кожне серце, що відкривається Богу, особливо в парафії. Радійте зі Мною! Всі молитви моліться за відкриття грішних сердець. Я бажаю цього. Бог бажає цього через Мене. Дякую вам, що відповіли на Мій заклик”.

Спецтема

Онлайн трансляція...

Переглядів 128722
11:25, 14-07-2014
Всі статті

Фоторепортаж

«    Червень 2018    »
ПнВтСрЧтПтСбНд
 123
45678910
11121314151617
18192021222324
252627282930 

А Ви були в Меджугор'є?

Так, один раз
Так, багато разів
Ні, але дуже хочу туди поїхати