«Якби ви тільки знали, які ви красиві», – сказала дитина, дивлячись на своїх батьків під час молитви. Кажуть: «З ким ти – такий і ти». «У цей благодатний час хочу бачити ваші обличчя, перемінені в молитві», – закликає нас Діва Марія. Інакше кажучи, Вона бажає бачити наші обличчя, перемінені в любові. У любові прекрасне обличчя. Згадаймо, як одного разу візіонери запитали Діву Марію: «Як це можливо, що Ти така красива?» Вона відповіла: «Я красива, тому що багато люблю. Якщо хочете бути красивими, любіть».
На обличчі можна прочитати так багато. Утома, радість, занепокоєння, гнів, прийняття... Ми самі вирішуємо, яким буде наше обличчя. Ми вступили в період навернення, покаяння. Іноді добре зупинитися й усвідомити, як найчастіше виглядає моє обличчя, та подивитися на себе в дзеркало. Можливо, ми навіть злякаємося.
«Бог є любов», – говорить апостол Йоан. Це означає, що, зустрівшись із Ним, ми будемо ставати схожими на Нього. У цей благодатний час посту ми можемо просити Діву Марію, щоб Вона допомогла нам побачити те, що не є красивим у нас. Почнемо з маленьких кроків. Побачити себе в правді – це благодать. Коли ми бачимо свою гординю, лінь, зверхність, егоїзм і починаємо усувати їх – ми перебуваємо у світлі, викривається темрява. Кожен раз, усвідомивши свою помилку, покаймося. Наприклад, якщо я помічаю, що говорю про когось негативно, то моя совість докоряє мені. Я шкодую про це й відразу ж прагну це виправити – помолюся за ту людину, щоб Господь благословив її.
«Ви настільки занурені в земні турботи і не відчуваєте, що весна на порозі. Ви, дітоньки, покликані до покаяння та молитви. Як природа бореться в тиші за нове життя, так і ви покликані в молитві відкритися Богові, у Якому знайдете мир і тепло весняного сонця у ваших серцях».
Діва Марія до нас говорить притчами, так само, як Ісус. Її послання й сьогодні є відлунням Євангелія. Може трапитися, що ми не помітимо весни, просто пропустимо її, занурені у свої клопоти, – і тоді осінь настане без плодів. Пропустити весну – означає пропустити навернення. Тоді ми подібні до нерозумного чоловіка, який будує свій дім на піску – без молитви, без покаяння. Без тихої боротьби в молитві за нове, вічне життя все зруйнується, і після нас залишаться тільки руїни. Ми можемо зробити багато добра й багато чого встигнути. Але якщо це буде зроблено без молитви та любові, ми пропустимо навернення й у кінці життя станемо перед Господом з порожніми руками.
В одному з послань Богородиця сказала: «Працюйте над своїм серцем так, як ви працюєте на полях». На весняному полі багато роботи: потрібно зорати землю, засіяти, розпушити, прополоти. Щоб поле принесло плід, потрібно багато зусиль. Як мудро влаштовано в літургійному році, що саме навесні настає період Великого посту. Час очищення, коли Церква закликає нас інтенсивно зростати в любові, розпізнавати й усувати свої недоліки.
«Природа бореться в тиші за нове життя», – говорить нам Марія. Це заклик до скритості й подальшого чудесного внутрішнього перетворення. Серед турбот і обов’язків повсякденного життя маймо мати мужність зупинитися й дарувати Ісусові своє серце в молитві. Ісус часто залишав усе й шукав усамітнення, щоб побути з Отцем. Він учив нас скритості. «Ти ж, коли даєш милостиню, нехай твоя ліва рука не знає, що робить твоя права: щоб твоя милостиня була таємна, і Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі» (Мт 6: 3-4).
У тиші молитви й скритості добрих справ воюймо за вічне життя, як весняна природа за нове життя. Нехай у цей час благодаті нас веде Пресвята Діва Марія – Учителька тиші й скритості, Яка йшла з Ісусом тихо, непомітно, немовби Її там і не було, і водноч дарувала нам нове життя.
Молитва:
Маріє, разом із Тобою ми хочемо перебувати в молитві за перетворення наших облич у любові. Допоможи нам, незважаючи на потік земних турбот, вибрати найголовніше – молитву та любов. Ми ховаємося в Тобі, Маріє, Матере тиші й скритості. Відкрий наші серця, очі, вуха, щоб до нас долинув поклик наших ближніх про допомогу. Віддаємо себе Тобі задля виконання Твоїх планів миру з нами і через нас у цей період посту. Амінь.
