Пресвята Діва Марія продовжує шлях зі Своїми дітьми в цей
благодатний час Великого посту, що дарований нам для того, щоб знову оновити
своє життя. Якщо ми подивимося довкола, то побачимо, що все оновлюється і
потребує обнови. Навесні знову оновлюється природа, пробуджується від зимового
сну та починає зеленіти й розцвітати. Подібним чином потребують постійної
обнови й наші стосунки з людьми. Що відбувається з дружбою чи подружньою
любов’ю, якщо вони не оновлюються й не підживлюються? Вони вичахають та
в’януть. Те ж саме й щодо нашого відношення до Бога. Віра – це живий зв’язок із
Ним. Щоб віра залишалася по-справжньому живою й плідною, цей зв’язок необхідно
оновлювати, підживлювати й берегти. Тому нам і даровано цей час Великого посту,
коли Небесна Мати Марія знову кличе й надихає нас.
Усе, про що говорить Діва Марія, – це шлях тих, хто прийшов до святості. Покаяння, молитва й тверде вольове рішення надійно ведуть нас до нового життя в Бозі. Тому Великий піст – це час, даний нам як дар. Це час боротьби й зустрічі віч-на-віч зі злом і гріхом. Піст, покаяння і відречення – необхідні умови для того, щоб прийняли Божу ласку. Наше відречення подібне до посудини, у яку Бог виливає Свою благодать. Свята Мати Тереза з Калькутти каже: «Потрібно стати порожніми, щоб Бог міг нас наповнити».
Покаяння і відречення – це наша частина праці у вірі. Як каже св. Августин, хоча Бог сотворив нас без нас, Він не спасе нас без нас. Протягом Великого посту ми вчимося відрікатися й здійснювати покаяння так, ніби спасіння залежить тільки від нас, і молитися при цьому так, ніби спасіння і все решта залежать тільки від Бога. Святі ці крайнощі поєднували.
Святий Павло каже, що ми вже спасенні, ми померли для гріха, ми – нові творіння. І відразу після цього зауважує, що потрібно зі страхом і трепетом працювати над спасінням, що бунтівну натуру треба приборкувати, що з тілом потрібно боротися силою духа.
Покаяння завжди пов’язане з відреченням від чогось. А відречення означає – не завжди взяти те, що нам подобається, полишити те, що нам спричинює зло, не робимо шкоди іншому, не допускаємо, аби кожне бажання тіла задовольнялося, не шукаємо собі всілякої вигоди. Відріктися означає ставати вільним. Так, футболістові доводиться стримуватися від недисциплінованості в режимі сну та вживанні міцних напоїв, а також від бездільства. Усе це – умови успішної гри.
Молитися і не каятися, не відрікатися – все одно, що зупинятися на півдорозі. Це ніби гребти в човні, прив’язаному до берега. Ми не рушимо доти, поки не відв’яжемо човна.
Ми живемо в той благодатний час, коли Бог закликає до нового кроку, до більш глибоких стосунків із Ним. Богородиця нас знову закликає до молитви, до читання Святого Письма, до участі у Святій Месі, до прощення й примирення. Її заклик – це заклик до Божої радості, до Воскресіння.
Молитва
Пресвята Діво Маріє, звертаюся до Тебе й у Твої материнські руки ввіряю всі свої рішення й життєві плани. Ти, що вміла підкорити Свою волю Божій волі, навчи мене щодня з довірою віддавати себе Божій волі. Через Твоє заступництво хочу відкритися діянню Святого Духа, який кличе мене до святості і нового життя. О Маріє, Ти пережила повноту Божої благодаті й благословення, випроси всім, хто прибігає до Тебе з упованням, сподобитися цього досвіду Божої близькості й любові, яка оновлює, зцілює зламані серця і повертає уповання туди, де відчай та безнадія. Амінь.
Взято з газети Світло Марії
