Ще в Старому Завіті наголошувалося, що недостатньо просто молитися й дотримуватися посту, але за допомогою посту й молитви віруюча людина повинна все більше відкриватися на діла милосердя. Тому піст, молитва й діла милосердя завжди є супутніми й співдіють один одному.Той, хто постить і молиться, здатний побачити, що саме він має, що з цього йому дійсно необхідне, а що він може віддати ближньому. Мова, однак, не про те, щоб просто віддавати бідним зекономлене під час посту, а швидше про те, щоб звести потреби людей до потрібної міри. Коли людина не постить і не молиться, її потреби весь час зростають, і вона втрачає здатність утримувати їх під контролем. А чим більшого хтось потребує, тим менше він здатен ділитися з іншими. Є багато речей, які - ми в цьому переконані - нам необхідні, а коли їх не маємо, стаємо нервовими, агресивними, жадібними, скупими, тоді як, по суті, у необхідності володіти ними нас переконало суспільство. Особливо великим є тиск із боку засобів масової інформації, зокрема телебачення, яке постійно пропонує нам щось нове. Аби встигати за ритмом, за яким живе світ, людина повинна все більше працювати, марнувати своє життя, відсувати на задній план духовні цінності, сім’ю, руйнуючи цим своє життя. У такій атмосфері вона не спроможна відрізнити ні того, що має, ні того, чого потребує, ні того, що може віддавати в розпорядження іншим.
У пості ж людина набуває здатності бачити, а потім і міняти своє ставлення до матеріальних речей. Цінність посту й молитви міряється саме цим оновленим сприйняттям матеріальних благ та стримуванням бажання володіти ними.
Головними критеріями посту й молитви стають чуйність до становища інших та готовність їм допомогти. Той, хто постить і молиться, але не зростає при цьому в почутті відповідальності за інших та не готовий нічого для них робити, ставить під сумнів цінність свого посту. Той, хто постить і молиться, повинен завдяки цьому ставати щедрішим, милосерднішим, співчутливішим; повинен навчитися впізнавати Христа в бідних, стражденних і тих, хто чогось потребує, та робити для них усе, що може, з любові до Христа, Який став рівним кожному з нас, а особливо бідним і потребуючим.
