Послання, 25 серпня
2014 року
«Дорогі діти! Моліться у моїх наміреннях, бо сатана хоче знищити мій план, який я тут маю, і вкрасти у вас мир. Тому, дітки, моліться, моліться, моліться, щоби Бог через кожного з вас міг діяти. Нехай ваші серця будуть відкриті до Божі волі. Люблю вас і благословляю своїм материнським благословенням. Дякую вам, що відгукнулися на мій заклик».
Багато є послань, у яких Богородиця закликає нас до молитви у її наміреннях. У посланні від 25 серпня 2011 року каже нам: «Дорогі діти! Сьогодні закликаю вас молитися і постити у моїх наміреннях, бо сатана хоче знищити мій план». Богородиця, як справжня Мати, звертає увагу своїх дітей, на зло і лукавого, який хоче зруйнувати її плани і прагнення. Діва Марія не боїться говорити про сатану, адже знає, що він уже поборений. Однак, вона хоче, аби ми у свободі вибрали і ходили дорогою, яка веде до Бога. Трагічна доля людини полягає у тому, що людина повинна вибирати між Богом і дияволом. В останній день все стане відомим – на чиїй ми стороні. Сатана є дух, страшний через свої обмани, пастки і ошуканства. Перетворюється на ангела світла. Диявол показує гріх не як щось огидне, але як «добре для поживи й гарне для очей» (Бут 3, 6), однак, поза волею Божою, що є сутністю гріха. Людина відкрила двері свого серця для гріха. Внаслідок цього зло ввійшло у світ і помножилося у світі.
Катехизм Католицької Церкви нас навчає: «…Зло не є абстракцією, але означає особу – сатану, злого ангела, який повстає проти Бога. «Диявол» – той, хто «чинить наперекір» Божому Задумові і Його «ділу спасіння», здійсненому у Христі» (ККЦ 2851).
Божа воля – наш мир. Намірення Діви Марії – наше добро. Мама і не може чогось іншого бажати для своїх дітей. Як можна не пізнати через всі ці роки її материнську опіку і турботу про кожну свою дитину. Тому перестерігає нас перед усіма хитрощами і крутійствами лукавого, який хоче вкрасти у нас мир.
Дуже добре знаємо, коли ми засмучені, стривожені, коли наше серце без миру, тоді і наші слова, які промовляємо, зранюють як нас самих, так і інших. Коли у серці не маємо миру, тоді не бачимо чітко дійсність. Це трохи подібне до того, як на наші очі насунеться мряка, і тоді ми не бачимо дороги, якою нам треба йти. У серці людини починаються війни, але також і мир. Якщо у людському серці панує ненависть, страх, гнів і інший вид гріха, тоді початок війни є дуже близько. Ці війни виникають не лише між державами, але і у взаємних щоденних відносинах.
Пекло чи рай починаються тут, на землі, а не лише після смерті. По смерті ми продовжуємо жити тим, чим жили тут, на землі. Тому нам потрібно вирішити і стати на сторону Божу, на сторону добра і миру.
Цариця Миру не лише закликає нас до миру, але підштовхує, аби ми застосовували чудесний і сильний засіб для здобуття миру – молитву. Вона не знає другого способу, ні якогось іншого засобу, за допомогою якого можемо осягнути мир. Якщо б знала якийсь інший засіб і спосіб, то нам би напевне сказала.
Бог може до нас прийти тільки тоді, коли ми приготуємо місце у нашому серці. Молитва – це засіб, завдяки якому готуємо місце для Бога, Який ніколи не домагається, але дарується тим, хто бажає Його прийняти. Нехай молитва вчинить нас доступнішими для Бога, аби Він міг діяти через нас у наших міжлюдських відносинах і в цьому світі.
Молитва
Дорогий Ісусе, допоможи мені, щоб я поширював Твій аромат усюди, де тільки піду. Наповни мою душу Своїм духом і життям. Візьми у власність усе моє буття, аби моє життя завжди було відображенням Твого життя. Перебувай у мені, щоб кожна душа, з якою зустрінуся, відчула Твою присутність в моїй душі.
Вчини, щоб ті, які на мене дивляться, не бачили мене, лише Тебе, Ісусе. Залишся назавжди зі мною. Таким чином, почну сяяти, як і Ти сяєш, – світити, щоб бути світлом для інших. Світло буде випромінювати від Тебе, Ісусе, не від мене. Ти сяятимеш іншим, через мене, убогого.
Дозволь, щоб я Тебе славив, несучи Тебе тим, які мене оточують, у такий спосіб, щоб Тебе все більше любили. Дозволь, щоб я проповідував Тебе не словами, але прикладом, силою, яка притягає, благотворним впливом вчинків, видимою повнотою любові, якою моє серце сповнене до Тебе. Амінь.
Джон Генрі Ньюмен (1801 – 1890)
