Протягом тридцяти років, що минули, Мати Божа у Своїх посланнях неодноразово говорила і закликала нас до радості. Говорила і про умови, які дозволяють жити в радості, яку дає нам лише Бог. „...Мій Син переміг Своєю смертю і воскресінням і кличе вас, щоб ви через Мене стали частиною Його радості” (25 квітня 2006). В посланні від 25 серпня 2008 Марія своїми материнськими словами заохочувала нас: „Сьогодні Я знову закликаю вас до особистого навернення. Будьте тими, хто навертається і своїм життям свідчить, любить, прощає і приносить радість Воскресіння в цей світ, де помер Мій Син і де люди не відчувають потреби ні шукати, ні відкривати Його у своєму житті.”Діва Марія розповідає нам про умови радості: „Дорогі діти! Моліться безнастанно. Тоді Я зможу наділити вас радістю, яку дає Мені Господь. Я хочу, любі діти, щоб цією милістю ваші страждання змінилися на радість. Я ваша Мати, і Я хочу допомогти вам. ” (19 червня 1986).
Богородиця постійно дивиться на нас своїм материнським поглядом і у цьому посланні говорить нам: „Дивлюся на вас і не бачу радості у ваших серцях.” Нестача радості у наших серцях може виникати з різних причин. Щоб досягнути цієї радості, треба вірити і прагнути Бога, сердечного навернення, радості, яку Воскреслий хоче нам дарувати. Всі наші людські радості скороминучі. Ми створені для Бога, для неба, тобто для повноти життя, тому кожного разу, коли шукатимемо радості поза Богом, знайдемо знищення, порожнечу і безсенсовність. Другою умовою радості є звільнення від егоїзму і гріха. Егоїст ставить себе і свої потреби на перше місце і хоче, щоб Бог і інші йому служили. Внаслідок такої поведінки виникає тривога, критиканство, осуд і відкидання. Як часто ми буваємо сумні, бо не отримуємо чогось, що собі запланували або хочемо мати. Ми засліплені егоїзмом і не вміємо радіти тому, що вже маємо. Справжня радість походить не з того, чим ми володіємо, лише з любові до Бога і людини. Ревнощі і заздрість, що хтось має якісь дари чи здібності, яких нам бракує, відбирають радість з нашого серця. Коли нам здається, що ті дари якби спрямовані проти нас чи в нас відібрані, у серці настає смуток. Звинувачуючи інших у своїх бідах, ми вступаємо у конфлікти. Бог не може звільнити того, хто своїм егоїзмом, гордістю, ревнощами чи іншим злом спричинив собі смуток і терпіння, якщо людина не готова зректися причини своїх терпінь.
Євангеліє це весела, радісна звістка. Святе письмо кличе нас до радості. У листі до Филип’ян святий Павло закликає: „Радуйтеся завжди у Господі; знову кажу: Радуйтеся! Хай ваша доброзичливість буде всім людям відома. (Флп 4, 4 - 5). І це не суб’єктивна ні чуттєва радість, це радість справжня, об’єктивна, основою якої є Бог і те, що Він справді для нас зробив та хоче, щоб воно в нас жило. Історія людства, сповнена плачем і терпіннями після скоєного гріха, освітлена Божим світлом і радістю, яка сильніша за темряву, страждання і смерть. Це надія, яка дає нам силу залишатися оптимістами і жити з вірою у перемогу добра над злом, життя над смертю і любові над ненавистю.
Щоб життя було радісним, крім надії потребуємо ще і любові. Потребуємо відчувати, що нас люблять і любимо ми. Лише той, хто любить і вміє любити, зазнає справжньої радості. Діва Марія як Мати хоче передати нам любов і ніжність Воскреслого, щоб ми могли жити і свідчити про радість. Святий Павло у своєму листі не просто закликає нас до радості, він повчає нас, як маємо поводитися. Тобто вести себе як ті, котрі спасенні і відкуплені і які хочуть свідчити про свою радість і діяти так, щоб інші в неї повірили. „Хай ваша доброзичливість буде всім людям відома.”, говорить нам святий Павло. Це означає бути толерантними, приємними, вміти поступатися. Кожному приємно зустріти особу радісну, яка приязна до всіх, вміє прощати і просити пробачення, не хмуриться, не роздратована. Кожен це зрозуміє, коли зустріне таку людину.
Ми не можемо бути радісними тільки для себе самих. Радіти означає поширювати радість. Ворогом радості є не терпіння, а егоїзм і закритість перед іншими.
Помолімось: Діво Маріє, з довірою звертаюся до Тебе, Яка сама пережила терпіння і болі на цій землі. І всупереч цьому радісно взивала: “Величає душа моя Господа”. Ти могла танцювати від радості, адже Господь був джерелом Твоєї радості і основою Твого життя. Твій погляд проникає до наших сердець, в яких нема радості. Дякуємо Тобі, бо Ти хочеш випросити у Свого Сина навернення наших сердець, щоби в нас знову засвітилася радість. Твій Син і наш Спаситель Ісус покликав нас до цілковитої радості всупереч усім болям, які нам трапляються на цій землі. Нехай наші серця відкриються для тої радості, яка живе у Твоєму серці, Діво Маріє, щоби ми могли жити радісно і поширювати радість усім навколо себе. Амінь.
о. Любо Куртовіч
