В Рік 1900 Ювілею з дня Смерті на Хресті Господа нашого і Спасителя Ісуса Христа, що розпочався в квітні 1933 року і завершився у квітні 1934, парафіяни меджуґор'ської парафії разом із парафіяльним священиком Отцем Бернардином Смоляном, вирішили зробити те, про що їх просив раніше Святіший Отець Піо XI, а також пропонував місцевий єпископ отець Алойже Мішич.
«Їм не потрібно було багато часу для роздумів і, одного вечора, під час парафіяльної зустрічі, яка проводилась 21 січня, 1934 р. Б., вони вирішили наступне: «Нам потрібно збудувати Хрест на горі Šipovac, з якої чітко провидняється вся панорама Герцеговини. Ми маємо звести хрест на тій вершині до якої вже не ведуть стежки, якими користувались іллірійці більше 2000 тисячі років тому назад, коли наш Спаситель ходив по цій землі. Це стежки, якими уже ніхто не ходить, можливо лише пастухи, які шукають своїх овець, що заблукали…».
Конструкція хреста в надзвичайно складних економічних умовах.
Було не легко виконати таку непросту поставлену ціль. Не тільки тому, що не було маршрутів, які б вели на пагорб, але й тому, що сам підйом туди був звивистий та небезпечний та були більш серйозні обставини пов'язані з цим питанням. Давайте пригадаємо, у ті часи, весь світ переживав величезну економічну кризу, і безсумнівно ті землі, які були найбіднішими до цього, мали в той час більш серйозні випробування. Тютюн, єдиний продукт, на якому вони могли здобути кілька копійок, був недостатньо оплачуваний. Майже не було людей, які мали б хоч якусь зайнятість, а вдома було багато дітей і було надзвичайно важко їх прогодувати. Попри все, молоді люди досить відповідально поставилися до цієї роботи, і почали розчищати на вершину гори шлях, яким вони б могли носити мішки з цементом, піском, залізом та деревиною й іншим інвентаром, необхідним для виконання такого масштабного проекту. Парафіяльний священик вписав їхні імена та прізвища у щоденник, який досі збережений, а також були внесені імена усіх тих людей, які підтримували цей проект фінансово, а й імена парафіяльних священиків з регіону, які допомагали.
Майстер самоук Анте Дуґандчіч також був тим, хто будував цей хрест. Молодий чоловік замішував цемент. Є збережені записи про те, як одна молода жінка, Єла Васіль на самісіньку вершину гори несла сумку із цементом на своїх плечах. Більше немає жодної інформації, так, як усі свідки померли довший час тому назад. Немає інформації і про те, скільки жінок, власними руками несли весь цей час на вершину воду, цемент, а також їжу працівникам.
Зведенню конструкції не перешкоджали жодні погодні умови, часто навіть сильний дощ, у лютому, великі вітри чи навіть злидні. Будівництво розпочалось 12 лютого, і завершилось 10 березня.
Хрест поблагословили та перша Свята Меса була відсвяткована біля нього 16 березня. В ніч перед тим, уся парафія із м. Бротньо та навіть прилеглих територій(з сусідніх сіл), мала змогу бачити вражаючу картину із величезного вогнища. Вогонь пломенів у формі Хреста, який освітлював кожне людське серце. Його світло освітлювало землю й каміння вздовж усієї вершини. Це був величний знак Хреста, із попелу та вогню, що горів всю ніч.
Благословення Хреста та перша Свята Меса, проведена на вершині.
Назву гори було змінено. В той день прямувала процесія від церкви на Гору Хреста та проводилася Братством Святого Серця Ісуса, місія якого – молитва проти наклепів і прокляття. Усі люди, молоді чи старі, священики та парафіяни з інших парафій були там. Було б добре, тепер, коли ми згадуємо про це братство, взяти з них приклад і знову почати молитися проти наклепу та прокляття, за чистоту наших сердець і язиків, тому що важко зрозуміти послання Божої Матері, коли є так багато потворних слів на наших вустаx, так багато наклепів і прокляття! Хіба мова не є прекрасним дарунком Бога, чимось таким, що дано людині для того, щоб славити Бога, а не хулити Його! Вогонь у формі хреста, що освітив Гору Хреста, ніколи не переставав горіти в серцях парафіян навіть у часи важких років війни, яка слідувала, ні в роки комуністичного режиму, який мав на меті викинути його з сердець усіх тих вірних. У перші роки після Другої світової війни вони навіть забороняли проводити Святу Месу в першу неділю після Різдва Пресвятої Богородиці, яка святкувалася з 1934 р.Б. Цей Хрест став місцем, куди звідусіль прибувало багато людей, щоб помолитися, шукати захисту та заступництва від Бога. Здебільшого це були жінки, які молилися за своїх дітей та чоловіків, що були на війні й розкидані по всьому світу. Іноді впродовж усього великого Посту і, особливо в велику П'ятницю, жінки практикували проходити навколо хреста голими колінами.
Місце молитви для парафіян та паломників.
Місце молитви та ревних паломництв багатьох парафіян, раптом стає місцем молитви паломників з усього світу. У 1981 році сюди прибуло більше ніж 50 000 паломників з парафії та усієї Боснії та Герцеговини, Хорватії, Європи, а також із багатьох інших заморських країн. Всі прагнули піднятися на вершину гори, і багато хто молився Хресну Дорогу на цьому звивистому крутому підйомі. Саме тоді парафіяни показали особливу гостинність та любов до своїх гостей: вони пропонували воду та вино тим, хто був спраглий, хліб для тих, хто був голодний, фрукти та прості дарунки тим, хто був гостем у їхньому домі.
«Дорогі діти! Хрест також був у Божому плані ще до того, як Ви побудували його. Ідіть на гору та моліться біля Хреста в ці дні особливо. Я потребую ваших молитов. Дякую, що відповіли на мій заклик!» Сказала Богородиця в своєму посланні, 30 серпня 1984 року Божого.
Кріжевац — Гора Хреста, окрім церкви та Гори Об'явлень, є одним із 3-х найважливіших місць молитви у Меджуґор'є. Багато хто пережив тут своє навернення, а також біля Хреста були численнні зцілення, зворушливі свідчення звільнення від всякого роду залежностей, хворіб, прощення, початок нового життя... Так багато людей тут відчули в своєму серці гаряче бажання піднятися на гору Хреста після доброї сповіді та Святої Меси, відчули те, чого ніколи не відчували до того часу!
Кріжевац є місцем молитви для парафіян та паломників. Святі Меси тут святкуються протягом 83 років, а Хресна Дорога – упродовж 36-ти. Молоді люди з усього світу проводять на цій горі свій день, так, як і беруть участь в Святій Месі, яка уже впродовж останніх 28 років відбувається щороку на вершині гори Кріжевац, на свято Преображення Господнього, о 5:00 ранку. Десятки тисяч тих, хто вступив у нове життя, повертаються із гори Кріжевца(Гори Хреста) повністю оновлені, переживши глибоку переміну, зміцнення та підбадьорення.
Слова, викарбовані на цьому Хресті з цементу є записані в серцях мільйонів паломників, молодих та старих, хворих і здорових, тих, хто бував на цій горі, після стількох закликів Цариці Миру уже впродовж багатьох років. Давайте пригадаємо ці слова:
IHS (лат. Iesus Hominum Salvator – Ісус, Спаситель Людства)
ІСУСУ ХРИСТУ
ВІДКУПИТЕЛЮ ЛЮДСТВА
В ЗНАК НАШОЇ ВІРИ, ЛЮБОВІ
ТА НАДІЇ
ЗВЕДЕНО
О. БЕРНАРДІНОМ СМОЛЯНОМ
ПАРАФІЯЛЬНИМ СВЯЩЕНИКОМ
ТА ПАРАФІЄЮ МЕДЖУҐОР’Є
ВІД ВСЯКОГО ЗЛА ЗАХИСТИ НАС УСІХ, ІСУСЕ! (Glasnik mira, 2006.)
