Марія – це сама молитва. Вона постійно зосереджена на Бозі. Стільки разів ми
чуємо в Її посланнях: «Моліться». Цей заклик Вона повторює найчастіше. Спочатку Вона закликала
нас молитися серцем, молитися вервицю, потім – три вервиці щодня, потім – три години щодня, а далі
знаходимо в посланнях: «Нехай молитва стане для вас життям… Нехай молитва буде, як повітря, яким ви дихаєте». В останньому
посланні Марія нас закликає: «Нехай молитва стане вам крилами
для зустрічі з Богом». Це не означає, що нам не потрібно нічого іншого робити,
а тільки закритися в своїй кімнаті й молитися, або «злетіти і залишитися сидіти
на хмарах». В Маріїній школі це означає починати і закінчувати день молитвою,
кожну роботу, розмову, подію – тобто просто кожну хвилю проживати з Ісусом, як
це робила Вона.
День за днем поклонятися Ісусу і служити Йому в голодних, спраглих, покинутих, розчарованих, ошуканих світом і спокусами. Сьогодні ми покликані вірити, шукати, любити Бога насамперед Маріїним Серцем.
Так багато всього ми можемо навчитися у Марії! Вона не шукає сповнення Своїх бажань, але наслідує Ісуса. Вона веде нас до Нього. Її погляд спрямований на Нього, мить за миттю Вона постійно перебуває в Божій присутності. Марія роздумує над словами Ісуса, перебуває з Ним серцем – і водночас Вона постійно з нами, Вона помічає наші потреби. Марія ніколи не звертає нашої уваги на Себе. Вона закликає нас щодня роздумувати над Євангелієм, молитися і жити Словом Її Сина.
У Меджуґор'ї Марія каже: «Я не є важлива. Поставте на перше місце у вашому житті Мого Сина». «Якщо вам потрібно вибрати, йти на явління чи на Службу Божу, – сказала Вона візіонерам на початку явлінь, – не йдіть до Мене, але йдіть до Ісуса на Службу Божу, там є живий Ісус у Євхаристії; віддайтеся Йому».
У Марії тільки одна ціль – привести нас до Ісуса. Під час вечірньої молитовної програми перед Святою Літургією ми молимосяВервицю.Це є час, коли багато паломників сповідається. Ми чуємо їх свідчення про те, як Марія веде нас до Ісуса, до Таїнства Примирення. Під час молитви Вервиці в присутності Марії ми починаємо розуміти: нам необхідно піти на сповідь, зустрітися з милосердним Ісусом.
Коли ми запитуємо виїжджаючих із Меджуґор'я паломників, що тут найбільш торкнулося їх серця, вони відповідають: Євхаристія, адорація. Так здійснюється бажання Марії: «Закликаю вас закохатися в Пресвяті Дари».
...там є живий Ісус у Євхаристії; віддайтеся Йому...
Св. Отець Іван-Павло II передає нам те, що він пізнав:«Вшанування Діви Марії – це найбільш сприятливий спосіб, як знайти Ісуса Христа, як ніжно любити Його і вірно Йому служити. Кожен раз, коли ти думаєш про Марію, Вона замість тебе думає про Бога. Кожен раз, коли прославляєш і почитаєш Марію, Вона з тобою славить і почитає Бога. Марія цілком перебуває в відносинах із Богом, і вірно назвемо Її знаряддям Божим. Вона – погляд, звернений на Бога, Вона відлуння Боже, яке кличе і повторює тільки «Бог». Коли вимовляється «Марія», Вона вимовляє «Бог».
Улюбленою молитвою Івана-Павла II була Вервиця. Він порівнював її з вікнами, через які ми можемо поглянути на світ Божий. І лише вдивляючись у цей світ, у приклад, який залишив нам Ісус, ми навчимося бути сильними в труднощах, терпеливми в негараздах, стійкими у випробуваннях.
Марія ніколи не залишала і не забувала Бога. Ми перебуваємо у спокусі залишити і забути Його, зосередитися тільки на собі, перейматися лише собою. Дякуймо Марії, що нагадує нам, у чому криється наш скарб і де має бути наше серце. Марія приходить, щоб допомогти нам. Якщо ми щиро приймаємо Її програму, то можемо бути впевнені – ми на вірному шляху. З Марією нашим єдиним скарбом стає Ісус.
Сьогодні Марія закликає нас стати, подібно до Неї, молитвою, серцем, спрямованим на Бога і одночасно присутнім у потребах ближніх. Залюбімося в Маріїн спосіб життя. Не біймося сказати Їй усім серцем «ТАК», наслідуючи великих святих, які відкрили для себе велику силу в посвяченні себе Її Непорочному Серцю. Услід за св. Іваном-Павлом II з довірою знову скажімо Їй: «Весь Твій».
Молитва
О Маріє, в присутності всіх небесних сил обираємо Тебе сьогодні Своєю Матір'ю і Царицею. Ввіряємо Тобі в повному підпорядкуванні й любові свої тіло і душу, присвячуємо Тобі свої внутрішні й зовнішні дари і саму ціну наших добрих діл – минулих, теперішніх та майбутніх, залишаючи за Тобою всеціле і повне право розпоряджатися нами і всім тим, що належить нам без винятку, за Твоєю благою волею, заради більшої слави Божої тепер і у вічності. Амінь.
(Св. Людовік де Монтфорт)
