Послання Богородиці, 25 грудня 2025 р.«Дорогі діти! І сьогодні, – коли Мені Бог дозволив, щоб у Моїх руках принесла вам Малого Ісуса, Царя миру, аби Він наповнив вас жаром любові й миру, щоб кожне серце було подібне до Його серця, – у цей благодатний час будьте відважними та мужніми захисниками любові Бога вашого, щоб Він вам дав у цьому благодатному часі Свій мир. Дякую вам, що відповіли на Мій заклик» (із Церковним погодженням).
1. І сьогодні, – коли Мені Бог дозволив, щоб у Моїх руках принесла вам Малого Ісуса, Царя миру, аби Він наповнив вас жаром любові й миру, щоб кожне серце було подібне до Його серця, – у цей благодатний час…
Богородиця повторює нам: цей час — благодатний. Чому він благодатний, ми розуміємо з Її наступних слів: тому що Бог дозволяє Їй приносити нам Ісуса у Своїх руках.
Чому Богородиця так часто повторює — у цьому посланні двічі, — що цей час є благодатним?
Бо благодать може легко пройти повз нас непоміченою. Адже благодать не є гучною, вона тиха. Імовірно, лише у вічності ми зрозуміємо, якою була б ця втрата і який це був би промах, якби благодать пройшла повз нас непоміченою. Саме тому великий теолог Ганс Урс фон Бальтазар говорив: «Для Меджуґор’я існує лише одна небезпека: щоб його не розпізнали». Дослівно це означає: щоб благодать пройшла повз нас, а ми її не розпізнали.
Богородиця каже: Ісус — Цар миру. Цар — це той, хто царює. Ісус є Царем, але не над іншими — Він хоче бути Царем у нас. Ісус є Царем у нас тоді, коли в нас панує Його любов. Любов панує тоді, коли вона сильніша за негативні думки та почуття.
Любов Ісуса така велика й сильна, що хоче «наповнити нас жаром любові й миру». Справжня любов прагне, щоби й інші любили, щоб і в інших був мир. Коли в серці є жар любові, тоді здійснюється те, що сказала Богородиця: «Коли маєте любов, вам усе можливе». Тоді я з радістю йду на Святу Месу. Тоді я активний у своїй парафіяльній спільноті. Тоді й я хочу допомагати іншим, щоб і в їхніх серцях та родинах був мир.
Плід любові — мир.
Мета, до якої нас хоче вести Ісус, Цар миру, така: щоб кожне серце було подібне до Його Cерця. Як ми можемо бути подібними до Серця Ісуса?
Є латинський вислів: Similis simili gaudet, що означає «подібне радіє подібному». Іншими словами, подібне розпізнає подібне; подібне притягує подібне. Коли наше серце стає подібним до Серця Ісуса, тоді нас приваблює те, що приваблює Ісуса. Тоді ми робимо все так, як робить Ісус.
Бог не чекав, доки ми, люди, виправимося, щоб прийти до нас, — Він прийшов до нас, щоб ми стали кращими. Якщо Бог в Ісусі зробив перший крок, то ми подібні до Серця Ісуса тоді, коли й самі не чекаємо, щоб інші люди зробили перший крок до нас. Ми подібні до Серця Ісуса, якщо не чекаємо, щоб інші змінилися, щоб ми їх привітали, щоб лише після цього з ними говорили чи відвідали їх, а коли кажемо: я перший привітаю. Я перший прощу. Я перший піду до цієї людини й поговорю з нею.
Ісус знає, що Закхей є грішним, але не відкидає його, бо Його любов більша за гріхи Закхея. Коли Петро визнає, що є грішним, Ісус не відкидає його, а навіть дає йому важливу роль: він буде ловцем людей.
З цього випливає, що любов Ісуса більша і за наші гріхи. Ми подібні до Серця Ісуса, якщо й у нас любов більша, сильніша за гріхи та слабкості інших людей. Ми подібні до Серця Ісуса, якщо можемо подолати чиїсь слабкості й простити.
Добре молитися: «Ісусе, тихий і смиренний Cерцем, учини серце моє подібним до Твого».
2. Будьте відважними та мужніми захисниками любові Бога вашого, щоб Він вам дав у цьому благодатному часі Свій мир.
Хіба не дивна думка — «захищати Божу любов»? І робити це відважно та сміливо. Чому?
У нас є любов Божа. Павло каже, що «любов Божа влита в серця наші Духом Святим, що нам даний» (Рим 5, 5). Але в нас є не лише любов. Існує багато інших сил: заздрість, ненависть, нетерпимість до іншої особи, неприйняття інших, егоїзм, упертість у рішенні не вітатися з іншими, не розмовляти з ними, не прощати, переконаність его, що я правий, а інший — ні… Ми мусимо захищати Божу любов у собі, бо зло сильне. Якщо ми захищаємо — і то відважно й сміливо — Божу любов у собі, це означає, що ми не дозволяємо злу перемогти нас.
З іншого боку, Божа любов буде захищати мене. А захищатиме лише тоді, коли вона сильна. Якщо вона слабка, то не може мене захищати. Павло дає нам приклад: «Я можу все в тому, хто укріплює мене» (Фил 4, 13).
Ось шлях до справжнього миру.
