Послання Богородиці «Тому знову вас, дітоньки, закликаю: моліться, моліться, моліться не словами, але серцем.» (25.12.2002).
Розважання
Слова в молитві є важливі і необхідні для нашого духовного розвитку, але молитися словами є недостатньо. Слова повинні бути глибоко пов'язані з серцем. Якщо такого зв’язку немає, то слова є порожні, подібні до «міді бренячої або кимвала звучного» (1 Кор. 13, 1). І Ісус нас про це застерігає: «А коли молитесь, не говоріть зайвого, як ті погани, гадають бо, що за своєю велимовністю будуть вислухані. Не будьте, отже, подібні до них, бо Отець ваш небесний знає, чого вам треба, перш ніж ви просите в нього» (Мт 6, 7-8).
Тому Бог через пророка Ісаю звертається до народу з критикою, яку використовує і Ісус: «Цей народ устами мене поважає, а серце ж їхнє далеко від мене» (Мт. 15, 8).
У молитві діє правило: слова і серце. Павло зрозумів це: «Бо коли ти твоїми устами визнаватимеш Господа Ісуса і віруватимеш у твоїм серці, що Бог воскресив його з мертвих, то спасешся» (Рим 10, 9). Якщо оцінювати, що має перевагу, то вона б належала серцю. Дж. Буньян зробив висновок: «У молитві краще мати серце без слів, ніж слова без серця». Тому, коли ти молишся, нехай у твоїй молитві одночасно працюють, нехай буду у відповідності, нехай будуть єдині: вуста і серце, слова і серце.
Напередодні смерті Терези від Дитятка Ісуса, коли вона лежала на ліжку, мати Агнеcа, її рідна сестра, увійшла в кімнату і запитала її: «Про що ти думаєш?» Тереза сказала: «Я ні про що не думаю, я не можу, маю сильний біль, тому, молюся.» «А що ти кажеш Ісусу?» Тереза сказала: «Я нічого йому не кажу, я лише люблю його».
***
Чим ближче ми до Бога, тим скупішими стають наші слова. Коли ми використовуємо багато слів, замість того, щоб поклонятися, замість того, щоб вшановувати, замість того, щоб падати на коліна, сповнені благоговіння, ми залишаємося ще далеко від Бога. Чим ближче ми до Бога, тим стає тихіше. І починається мовчання. Тоді зникають запитання; тоді ми є з Богом.
(Діонісій Ареопагіт)
Молитва
Вчися молитися серцем, щоб слова і серце були єдині.
Хрестячись, повільними рухами руки вимовляй слова: «В ім’я Отця... і Сина... і Святого Духа.» Промовляй ці слова не поспішаючи, свідомо, серцем.
Коли молишся молитвою «Отче наш…», вимовляй ці слова повільно і свідомо, серцем.
Промовляй кожне слово з великою довірою і відданістю Небесному Отцеві.
Так само і «Радуйся, Маріє» і «Слава Отцю»....
Вимовляючи слова в молитві, відчуй, як вони виходять із твого серця.
Відчуй, як молишся не просто устами, як не просто говориш слова, а як у цьому бере участь і твоє серце.
Повторюючи у своєму серці слова «Ісусе, я довіряю Тобі», відчуй, як твоє серце віддається Ісусу.
Так само ім’я Ісус... Повторюй ім’я Ісус з великою відданістю, довірою та вдячністю у своєму серці.
