Одна з великих пастирських проблем, що стосуються Святої Меси, полягає саме в наступному: як мотивувати вірних почати якомога краще та плідніше брати участь у Святій Месі, почати вважати Святу Месу справді своїм завданням, а не пароха? У кожному вихованні, прийнятті та переживанні речей є правило, яке говорить: чим більше людина залучена, тим краще вона розумітиме та легше прийматиме речі та усвідомить, що вони належать їй. І те, через що вона страждає, стає ще ближчим та красивішим, відповідальність легше втілюється в життя.Можливо, хтось подумає, що це справа пароха, і що від нього залежить, скільки людей відчують Святу Месу як свою завдяки ефективності, яку парох їм забезпечує. Від нього залежить, наскільки людина почуватиметься учнем, який повинен слухати свого вчителя та продовжувати виконувати домашні завдання, чи наскільки вона почуватиметься задіяним учасником. Легко знайти винних, але пошук їх не буде в дусі послань, які дає Богородиця, але ми будемо ближчими до Її духу, якщо прагнутимемо негайно зробити свій внесок і своїми діями та участю робити все більше і більше внеску в те, щоб меса була справді спільним досвідом, спільною і турботою і радістю. Зі зростанням віри, любові та духовного життя загалом проблеми будуть вирішуватися, а меса справді стане зустріччю з Богом і досвідом Бога. Безумовно, було б зручно та доцільно збагатити частини меси відповідними жестами, виразами та знаками, які зростатимуть і формуватимуться від дієвої віри та молитви.
Наші літургійні служіння, особливо служіння Святої Меси, занадто «застарілі», «зношені», часто безжиттєві, без особистого внеску як священиків, так і особливо вірних. Коли молоді християни з Африканської Церкви вперше відвідують нашу західноєвропейську літургію, вони дуже неприємно здивовані. Перш за все, швидкістю, з якою вона служиться, але також і безвиразністю літургійних зустрічей. Вони так радо розповідають про свої служіння принесення дарів, про спів та ритмічний супровід співу, який сприяє розумінню Слова, а також формуванню нашої відповіді. Коли священик, наприклад, проголошує Євангеліє, тоді в спільноті лунають вигуки радості та веселощів, бо Бог промовляє до свого народу, і народ радіє.
Щоб усе це могло відбутися, потрібно бути відкритим для Святого Духа. Не лише священник, що головує, а й спільнота, яка збирається навколо нього. Літургія сама по собі є зустріччю з Богом і зустріччю між людьми. З невеликою любов’ю та невеликою уявою, а любов є винахідлива, ефективність може зростати та приносити великі плоди, допомагаючи таким чином, щоб Меса була досвідом Бога: живого, істинного, єдиного, святого, милосердного, праведного, Цілителя та Відкупителя.
