Я знайома зі спільнотою «Світло Марії» уже приблизно 12 років, а проживаю в ній останні чотири. Тут я знаходжу своє покликання і дякую Господу за все, що Він мені в спільноті дарує.Після першого року життя в спільноті в мене з’явилося бажання робити щось більше, ніж робила доти. Я запитувала Господа, що ще могла б зробити, але нічого не спадало на думку. Продовжувала питати, і мене бентежило те, що я не могла з’ясувати, у чому саме полягає моє запрошення в тому покликанні, яке вчуся жити.
Я продовжувала виконувати свої щоденні обов’язки й молилася. Через певний час зрозуміла, що відповідь на це запитання Господь уже давно мені дав — і вона глибоко в моєму серці. Бог дарував мені любов до молоді та дітей ще з дитинства, тому що в нашій родині завжди були малі діти, з якими я гралася і займалася. Під час навчання часто зустрічала молодих людей, загублених, які не мали цінностей або сенсу життя — і це мене дуже боліло. Я тоді дивилася на них зі співчуттям і не розуміла, чому це мене так гнітить.
Після довгого чекання на відповідь я усвідомила, що Бог кличе мене поширювати послання Діви Марії, які є відлунням Божого Слова для сердець дітей і молоді в Словаччині, і робити це в простий і дитячий спосіб. Я була вдячна, що нарешті знаю, що маю робити. Разом з іншими членами, які відкрилися на це служіння, ми почали проводити онлайн-зустрічі для дітей і молоді, на яких роздумували над Божим Словом і посланнями Діви Марії.
Згодом Бог привів нас до того, щоб ми служили й дітям, які приїжджають на паломництва до Меджуґор’я, пояснюючи їм п’ять головних послань Марії в доступній формі. Ми також почали знімати відео з роздумами над щомісячним посланням 25 числа та подкасти з роздумами на неділю для дітей. Тож це служіння є живим і розвивається з Божою допомогою.
Цього року ми змогли організувати табір для молоді, який відбувся в останні вихідні серпня в парафії Лучки біля Ружомберка. Ця парафія відома тим, що там щомісяця проводяться молитовні вечори в дусі Меджуґор’я і туди приходить багато людей, які люблять Меджуґор’є і Діву Марію.
Покровителькою табору ми обрали св. Джемму, бо нас зворушило її чисте й дитяче серце, її невинне та просте мислення, якого ми прагнемо навчитися. Темою табору були взаємини з Богом і ближнім. Табір тривав три дні, і в ньому взяло участь 15 молодих людей, з якими ми вже три роки щотижня зустрічаємося онлайн. Цей задум, натхнений Господом, виник приблизно рік тому, і тоді ми взагалі не могли уявити, як це реалізується. Довго носили це в серці й набиралися сміливості, щоб узагалі озвучити цю ідею. Ми ретельно розпізнавали, чи це справді Божа воля — і тепер, після завершення табору, можемо з упевненістю сказати, що це було так.
Молодь також надихнуло свідчення нашої Терези Ґажіової, яка ділилася тим, як жити стосунками з Дівою Марією так, щоб через них поглиблювати відносини з Богом. Отець Петер Віціан пояснив молодим важливість святої сповіді і своїм людяним підходом заохотив їх ставити питання, які вони зазвичай соромляться озвучувати. Ми провели благословенний час із молоддю в активностях, молитві, лекціях, здійснили паломництво на Старі Гори, де присвятили себе Діві Марії, молилися перед Пресвятими Дарами, кожен із молоді пережив щиру й глибоку сповідь.
Найсильнішим моментом наприкінці табору було посвячення навчального року намірам Діви Марії. Під час Літургії молоді отримали можливість зробити цей крок — і з радістю її прийняли. Кожен із них підійшов до вівтаря, на який поклав свої наміри з довірою, що Діва Марія потурбується про них. Ця мить була дуже зворушливою і глибоко торкнулася сердець.
Цей табір був для нашої спільноти абсолютно новим досвідом, через який ми багато чому навчилися. Ми вдячні Діві Марії, що своїм лагідним серцем відкривала нам двері та серця, щоб усе це стало можливим. Ми не знаємо, які плани має Господь далі, але хочемо продовжувати молитися за здійснення всіх планів миру — також через це служіння. Молодь потребує близькості, зацікавлення й супроводу. Усе, що ми сіємо в їхніх серцях, одного дня обов’язково проросте — і це може принести радість Богові та їхнім ближнім. Робимо це з довірою і вірою, що Господь це використає. Ми вдячні, що змогли розпізнати й відповісти на це ніжне запрошення — організувати такий табір.
Сімона, Словаччина
