Літургійні читання на ІV неділю Великого Посту, рік А (РКЦ)

Того часу Ісус побачив чоловіка, сліпого від народження. Його учні запитали Його, кажу­чи: «Учителю, хто згрішив: він чи батьки його, що сліпим народився?» Ісус відповів: «Ні він не згрішив, ні його батьки, але щоб виявилися на ньому Божі діла. Доки є день, потрібно, щоб ми робили діла Того, хто Мене послав; надходить ніч, коли ніхто не зможе робити. Поки Я є у світі, Я – Світло для сві­ту!» Сказавши це, Він плюнув на зем­лю, зробив болото зі слини й помазав ним очі сліпому, і сказав йому: «Піди вмийся в ку­пальні Силоам!» – Силоам у пере­кла­ді означає «посланий». Отже, він пішов, умився і прийшов зря­чим. Сусіди ж і ті, котрі бачили його рані­ше, як він був жебраком, казали: «Хіба це не той, хто сидів і жебрав?» Деякі говорили, що це він; інші говорили, що ні, але подібний до нього. Він же казав: «Це я!» Тоді випитували в нього: «Як тобі відкрилися очі?» Він відповів: «Чоловік, котрого звуть Ісус, зробив болото й пома­зав мої очі та сказав мені: "Іди в Силоам і вмийся”. Я пішов, умився і прозрів». І запитали в нього: «Де Він?» Той ка­же: «Я не знаю». Тож повели того, який був колись слі­пий, до фарисеїв. А того дня, коли Ісус зробив болото й відкрив йому очі, була су­бота. Знову запитували його фари­сеї, як він прозрів. Він сказав їм: « Болото поклав мені на очі, я вмив­ся і бачу». Деякі з фарисеїв говорили: «Ця людина не є від Бога, бо не до­три­му­ється суботи». Інші ж казали: «Як може грішна людина робити такі чу­деса?» І виник між ними поділ. Знову кажуть сліпому: «Що ти скажеш про Нього, оскільки Він відкрив твої очі?» Він же сказав: «Це Пророк!» Але юдеї не повірили в те, що він був сліпим і став зрячим, аж по­ки не покликали батьків того, хто про­зрів, і не запитали їх, говорячи: «Чи це ваш син, про якого ви кажете, що народився сліпий? Як же він тепер бачить?» У відповідь його батьки ска­за­ли: «Знаємо, що він – наш син і що народився сліпий, а чому тепер бачить, – не зна­є­мо, або хто відкрив йому очі, – ми не знаємо. Він дорослий, його й за­питайте; нехай говорить сам за себе!» Таке сказали його батьки, оскільки бо­ялися юдеїв; а юдеї вже змо­ви­ли­ся, що коли хто визнає Його за Хри­ста, – то буде відлучений він від синагоги. Ось чому його батьки сказали: «Він дорослий, тож за­пи­тайте його самого». Отже, вдруге покликали чоло­віка, який був сліпий, і сказали йому: «Віддай славу Богові! Ми знаємо, що той чоловік грішний!» У відповідь він сказав: «Чи Він грішний, – я не знаю; одне знаю, що я був сліпий, а тепер бачу!» А вони йому кажуть: «Що Він тобі зробив? Як відкрив твої очі?» Він відповів їм: «Я вам уже ска­зав, та ви не вислухали. Що ще хо­чете почути? Чи й ви хочете стати Його учнями?» І зневажили його і сказали: «Це ти Його учень, а ми – учні Мойсея. Ми знаємо, що з Мойсеєм го­во­рив Бог, а цей – ми не знаємо звідки Він!» Чоловік сказав їм у відповідь: «Дивно, що ви не знаєте, звідки Він, а Він відкрив мені очі! Адже знаємо, що грішників Бог не слухає, але коли хто Бога шанує і чинить Його волю, того Він слухає. Відвіку не чувано, щоби хтось відкрив очі тому, хто наро­див­ся сліпим. Якби Він не був від Бога, то не міг би робити нічого!» А вони йому у відповідь ска­за­ли: «Ти весь у гріхах народився, і ти ще нас вчиш?» І вигнали його геть. Почувши, що його вигнали геть, Ісус знайшов його і сказав йому: «Чи віриш ти в Сина Люд­сь­кого?» Той у відповідь сказав: «А хто Він, Господи, щоб я повірив у Нього?» Ісус сказав йому: «І ти Його ба­чив, оце Він говорить з тобою». Він же сказав: «Вірю, Господи!» – і вклонився Йому. А Ісус сказав: «На суд Я прийшов у цей світ, щоб сліпі бачили, а зрячі щоб ставали сліпими!» Почули це деякі фарисеї, які бу­ли з Ним, і сказали Йому: «Невже й ми сліпі?» Відповів їм Ісус: «Якби ви були сліпі, то не мали би гріха, але ж ви ка­же­те, що бачите, тож гріх ваш за­ли­шається на вас».

Слово Господнє