Перше читання
Іс 49, 1-6
Читання з Книги пророка Ісаї
Слухайте мене острови, вважайте, ви, далекі народи! Господь покликав мене від утроби, від лона матері моєї назвав моє ім’я. Зробив уста мої, немов гострий меч, сховав мене в тіні своєї руки. Виробив мене, наче гостру стрілу, сховав мене у своєму сагайдаці.
І сказав мені: «Ти слуга мій, у тобі Я прославлюся». А я сказав: «Дарма я трудився, на ніщо витрачав силу. Та моє право у Господа, моя заплата в Бога мого».
А тепер каже Господь, що сотворив мене вже від утроби на те, щоб я був Його слугою, щоб навернув Якова до Нього та щоб зібрав Ізраїля до Нього, – бо я прославився в очах Господніх, і Бог мій – моя сила. Він мовив: «Того мало, що ти слуга мій, щоб відновити потомство Якова, щоб привести назад тих, які спаслися з-поміж Ізраїля. Я зроблю тебе світлом народів, щоб моє спасіння дійшло до кінців світу».
Cлово Боже
Псалом респонсорійний
Пс 71(70), 1-2. 3-4а. 5-6аб. 15 і 17 (П.: пор. 15)
Боже, прославлю Твою справедливість
До Тебе, Господи, я прибігаю; *
не дай осоромитися повіки.
У Твоїй справедливості вирятуй мене і визволь; *
прихили до мене Твоє вухо і спаси мене.
Будь скелею пристановища для мене, *
твердинею міцною, щоб мене врятувати.
Бо Ти моя скеля й моя твердиня. *
О Боже мій, спаси мене з рук беззаконних.
Бо Ти моя надія, Господи, – *
Господь моє уповання від юности моєї.
На Тебе покладався я від материнського лона; *
вже від утроби матері моєї Ти – мій покровитель.
Уста мої звіщатимуть Твою справедливість, +
повсякденно – діла Твого спасіння, *
не знаю бо їм числа.
Боже! Ти вчив мене вже змалку, *
і досі я оповідаю про діла Твої чудесні.
Спів перед Євангелієм
Слава Тобі, Царю віків.
Слався, наш Царю, слухняний волі Отця,
немов тихого баранця на заріз ведуть Тебе на розп’яття.
Слава Тобі, Царю віків.
Євангеліє
Йн 13, 21-33. 36-38
+ Слова Євангелія від святого Йоана
Ісус, під час вечері з своїми учнями, стривожився духом і посвідчив, промовивши: «Істинно, істинно говорю вам: Один з поміж вас Мене зрадить!» Учні ж поглянули один на одного розгублено, не відаючи, про кого Він говорив.
А був за столом, біля грудей, той з Його учнів, що його Ісус любив. До нього й кивнув Симон Петро та мовив йому: «Спитайся лишень, хто той, про якого Він каже?» Отож той, нахилившись до грудей Ісусових, Йому й говорить: «Господи, хто то такий?»
«Той, – відповів Ісус, – кому Я кусень, умочивши, подам». І вмочив кусень, і подав його Юді Іскаріотському, синові Симона. І ввійшов тоді за куснем у нього сатана.
«Що робиш – негайно роби!» – сказав йому Ісус. Та ніхто з тих, що при столі були, не збагнув, до чого Він йому це мовив. А що мав Юда скарбничку, то й гадав дехто, що Ісус сказав йому: Купи, чого нам треба на свято, – чи щоб роздав щось бідним. І негайно ж, узявши кусень, вийшов той. А ніч була.
І коли вийшов він, Ісус промовив: «Тепер прославився Син Чоловічий, і Бог прославився в Ньому. І коли Бог прославився в Ньому, то Бог і Його прославить у собі, – і прославить Його незабаром.
Дітоньки, ще трохи Я з вами. Шукатимете ви Мене, так як Я юдеям повідав: Куди Я іду, ви піти неспроможні, – так само й вам повідаю нині».
Каже до Нього Симон Петро: «Господи, куди ж ідеш?»
Відказує йому Ісус: «Куди Я йду, неспроможен єси зо Мною нині йти. Аж потім підеш за Мною».
Петро ж до Нього: «Чого бо, Господи, неспроможен я нині йти за Тобою? Життя моє за Тебе покладу я!»
«Життя твоє покладеш за Мене? – відрікає Ісус. – Істинно, істинно кажу тобі: Не запіє і півень, а ти вже тричі відречешся Мене».
Cлово Господнє
