Слава Ісусу Христу!Мене звати Тетяна, я з України. Хочу засвідчити про присутність Бога в моєму житті, Якого пізнала в Меджугор’ї через Марію. До цієї зустрічі моє життя було наповнене суцільною темрявою. Моє бачення Бога закінчувалося межами певної ікони, Бог був для мене «паличкою-виручалочкою» у вкрай важких ситуаціях, і я ніколи не пізнавала Його як реальної Особи, з Якою можу мати живі стосунки.
Я ніколи не відвідувала св. Літургії, бо мені важко було стояти, а коли й приходила на богослужіння, то лише з метою щось посвятити – і це вже для мене здавалося великою святістю. У нашій сім’ї часто через своє его я була причиною неспокою і сварок. Зараз, аналізуючи всі події того часу, бачу, що Марія заздалегідь готувала мене до цієї зустрічі з Богом – через моє велике бажання заповнити пустоту, що наповнювала серце. І, власне, цей перший дотик Господа до мого серця відбувся в березні 2021 р. у Меджугор’ї, у часі проповіді священника на св. Літургії, коли він промовив такі слова: «Хто хоче бути апостолом Марії, апостолом миру, то нехай не забуде сказати Богові: «Так, я готова!» Думаю, я до кінця так і не розуміла, що це означає бути апостолом миру, але відразу в серці сказала Богові «ТАК». І потім, коли молилася на г. Подбрдо біля Богородиці, сказала: «Я не знаю, що потрібно робити апостолові миру, але готова це робити!» Повертаючись додому, вслухалася в ту тишу, яка наповнювала моє серце. Після повернення додому щодня почала читати й жити за посланнями Богородиці та зауважила, що в моєму серці народжується щось нове... Я зрозуміла, що не можу жити без щоденної Літургії. Поступово все більше почала читати й розважати над Св. Письмом. Я бачила, як у моєму серці росте прагнення глибше пізнавати Господа – і в зовсім короткий час знову потрапила в Меджугор’є на марійські реколекції, після яких моє серце ще палкіше розгорілося прагненням до ще більшого наверненння і ще ревнішого служіння Богу. У цій поїздці я дізналася про семінар «Посту, молитви, тиші». Почула фразу, що на нього Богородиця запрошує вибраних бійців. І тоді промайнула думка, що це не для мене: «Мені ще потрібно рости й рости…» Але до року часу знову Богородиця покликала мене на цей семінар – це був неймовірний час! Це був час, у якому я зрозуміла всю сутність посту: що це не просто відмова від їжі й прийняття, як наслідок терпіння, а що піст – це щось набагато глибше; я усвідомила, що якщо можу відмовитися від їди, то чому не можу відмовитися від гріха. Також протягом цих днів тиші я більше усвідомила важливість перебування з Ісусом в Адорації – і що цей час біля Його стіп є просто безцінним для мого серця. Наприкінці семінару дуже потужно відновилося в мені бажання якось допомагати Богородиці, але я не розуміла, що конкретно маю робити: придбала багато розаріїв, розважала над кожним новим словом, яке приходило до мене. До семінару я негативно ставилася до посту й думала, що це лише для тих, хто хоче показати свою побожність іншим. А повернувшись із семінару, побачила, що саме в середу й п’ятницю в мене немає відчуття голоду – це було знаком того, що Діва Марія запрошує особисто мене продовжити постити в ці дні. І вже дорогою додому я бачила чіткіше, як саме можу допомагати Богородиці, а саме: вирішила організовувати молитву в громадських місцях із запрошенням інших до спільної молитви на вервиці, які я придбала в Меджугор’ї. Також цієї миті я не розуміла, чому моє серце по-особливому горіло, коли думала про запрошення на молитву молодих людей. І вже на третій день після мого приїзду була створена молитовна групка, яка діє досі. Щодня в нашій групці ми розважаємо над посланнями Богородиці, ділимося тим, як Господь торкається нас через розважання над Св. Письмом, а також молимося й постимо за намірення Богородиці та втілення Її планів миру в Україні й цілому світі. У цьому ж часі почали міцніти мої відносини з Ісусом через поклоніння Йому в Пресвятих Дарах. Якщо ще під час першої поїздки до Меджугор’я я не розуміла, що можна цілу годину робити в часі поклоніння, то тепер три години для мене пробігають, як мить. Якось, коли прийшла на Адорацію до костелу, я зустріла там дітей, які прославляли в піснях Ісуса. Умить відчула в серці розуміння того, що й у нашій молитовній групці діти мають брати активну участь – і відразу цього дня ми запросили дітей та молодь до спільної молитви й прослави Бога. На сьогодні наша групка збирається двічі на тиждень, і хочу посвідчити, наскільки важливими стали ці зустрічі в моєму житті: часто бачу, що приходжу на молитву втомлена від тих тягарів, які випали на цей день, а по завершенні молитви й прослави Бога нашими дітьми повертаюся до життя з оновленим, повним надії й радості серцем.
І зараз я дякую Богородиці, яка як Мама так ніжно підготувала моє серце, аби воно відкрилося на живу зустріч із Господом. Для мене Меджугор’є є реабілітаційним центром, у якому людські серця через проходження певних процедур, призначених лікарем, переживають зцілення, оновлення й початок творення нової сторінки в їхній книзі життя.
Я бажаю всім Божого миру й благословення! Нехай кожне серце пізнає, що Бог створив його для щастя, і нехай пізнає це щастя!..
