ПЕРШЕ ЧИТАННЯ
Діян 2, 14а. 22-33
Читання з Діянь Апостолів.
У день П’ятдесятниці Петро, ставши з Одинадцятьма, підвищив свій голос і звістив їм: «Мужі ізраїльські, послухайте оці слова: Ісуса Назарянина, мужа, засвідченого вам Богом проявами сили, чудесами й знаменнями, які Бог вчинив через Нього серед вас, як самі знаєте, – Його, виданого згідно з визначеним наперед задумом і передбаченням Бога, ви вбили, прибивши до хреста руками беззаконників; та Бог Його воскресив, звільнивши від мук смерті, бо вона не могла тримати Його під собою. Давид говорить про Ньо- го: “Я завжди бачив Господа переді мною, бо Він – праворуч мене, щоб я не похитнувся. Тому зраділо моє серце і звеселився мій язик, навіть тіло моє спочине у надії, бо Ти не залишиш душі моєї у відхлані й не даси своєму Святому побачити тління. Ти дав мені пізнати дороги життя і сповниш мене радістю перед Твоїм обличчям!” Мужі-брати! Потрібно сміливо сказати вам про патріарха Давида, який помер і був похований, і його гріб у нас аж до сьогодні. Будучи пророком і знаючи, що Бог клятвою урочисто пообіцяв йому посадити на його престолі когось з плоду його стегон, він, передвіщаючи, говорив про воскресіння Христа, що Він не залишиться у відхлані, і тіло Його не побачить тління. Цього Ісуса воскресив Бог, свідками чого є ми всі. Отже, правицею Божою Він був вознесений і, одержавши від Отця обітницю Святого Духа, вилив Його, як це ви бачите і чуєте». Слово Боже.
РЕСПОНСОРІЙНИЙ ПСАЛОМ
Пс 16, 1-2а і 5. 7-8. 9-10. 11
Рефрен: Життя дорогу дай мені пізнати.
1.Збережи мене, Боже, бо я на Тебе покладаю надію. *
Я сказав Господу: «Ти – Господь мій».
Господь – частка мого спадку, Ти – моя доля; *
Ти – Той, хто мою спадщину оберігає.
2.Благословлятиму Господа, який дав мені пораду. *
Навіть ночами моє нутро давало мені настанови.
Я завжди маю Господа перед собою, – *
Він праворуч мене, я не похитнуся.
3.Через це зраділо моє серце і моє єство звеселилось, *
навіть моє тіло спочине у надії,
бо Ти не залишиш душі моєї в шеолі *
і не даси своєму святому побачити тління.
4.Ти даси мені дорогу життя пізнати, *
повнота радості – перед Твоїм обличчям,
у Твоїй правиці – *
радість навіки.
ДРУГЕ ЧИТАННЯ
1 Пт 1, 17-21
Читання з Першого послання святого апостола Петра.
Любі! Коли Отцем називаєте Того, хто нелицемірно судить кожного за вчинок, у страху проводьте час, в якому живете тут як чужинці, знаючи, що ви були викуплені від марного вашого життя, переданого батьками, не тлінним сріблом або золотом, а дорогоцінною кров’ю Христа, як непорочного й чистого Агнця, який був передбачений ще перед заснуванням світу, але з’явився заради вас у кінці часів. Через Нього ви повірили в Бога, який підняв Його з мертвих і дав Йому славу, щоб ваша віра й надія були на Бога. Слово Боже.
СПІВ ПЕРЕД ЄВАНГЕЛІЄМ
Пор. Лк 24, 32
Алілуя, алілуя, алілуя.
Господи Ісусе, відкрий нам Писання;
нехай палають серця наші, коли Ти до нас мовиш.
ЄВАНГЕЛІЄ
Лк 24, 13-35
† Читання святого Євангелія від Луки.
Ось двоє, з учнів Ісуса, того ж самого дня, першого в тижні, йшли до села, віддаленого на шістдесят стадій від Єрусалима, яке називалося Емаус; вони говорили між собою про все, що відбулося. І сталося, коли вони вели бесіду й обговорювали, сам Ісус, наблизившись, пішов разом з ними; очі ж їхні були стримувані, щоби Його не впізнали. Тож Він запитав їх: «Що це за розмови, які ви ведете між собою, йдучи дорогою?» Ті зупинилися, повні смутку. У відповідь один, на ім’я Клеопа, сказав Йому: «Ти хіба єдина захожа людина в Єрусалимі, яка не знає того, що сталося в ньому цими днями?» І запитав їх: «Що саме?» А вони сказали Йому: «Те, що сталося з Ісусом Назарянином, який був мужем пророком, сильним ділом і словом перед Богом і перед усім народом; і як видали Його первосвященики й наші старші на смертний присуд і розіп’яли Його. А ми сподівалися, що Він той, хто мав викупити Ізраїля. І до того всього, оце третій день, відколи те сталося. Та деякі наші жінки здивували нас: побувавши рано в гробниці й не знайшовши Його тіла, вони прийшли й розповіли, що бачили появу ангелів, які сповістили, що Він живий. Тоді пішли деякі з нас до гробу – і знайшли все, як говорили жінки; Його ж самого не побачили». Тоді Ісус сказав їм: «О нерозумні й повільні серцем, аби вірити в усе, що говорили пророки! Хіба не треба було Христові постраждати й увійти у свою славу?» І, почавши від Мойсея та від усіх пророків, Він пояснив їм в усіх Пи- саннях те, що стосувалося Його. І вони наблизилися до села, до якого йшли. А Він удавав, що йде далі. Та вони наполягли, кажучи: «Залишайся з нами, бо вечоріє, і день вже схилився». І Він увійшов, щоби залишитися з ними. І сталося, як сів Він за столом з ними, то, взявши хліб, промовив благословення і, розломивши, подавав їм; тут і відкрилися ї хні очі, й вони впізнали Його. Та Він став невидимий для них. І сказали вони один одному: «Хіба не палало в нас наше серце, коли Він говорив нам у дорозі та коли відкривав нам Писання?» Тож вставши, тієї ж години вони повернулися до Єрусалима та знайшли зібраних Одинадцятьох і тих, які були з ними; вони говорили, що справді Господь воскрес і з’явився Симонові. І вони розповіли про те, що сталося в дорозі, та як вони розпізнали Його в ламанні хліба. Слово Господнє.
