Три місяці «у школі Марії»

  • 25 лютого 2017, 07:44

Три місяці «у школі Марії»Кожна людина тужить за повнотою серця, а одна древня мудрість гласить, що доки ми живемо на цій землі, доти не перестаємо тужити за цією повнотою; а також і те, що здобудемо її в Бозі, у виповненні Його волі, у служінні Йому, яке часто переростає у служіння ближнім.

Сьогодні нам пропонується стільки фальшивих надій, які нібито здатні наповнити людське серце, але за своєю суттю є хибними, а саме: кар’єра чи приваблива людина, задоволення і розваги, телебачення й Інтернет, соціальні мережі… Людині не так просто залишатися порожньою, а тому щось із цього списку вона вкінці й вибирає.

Я «відрізав» себе від усього цього списку на три місяці й провів їх у спільноті, яка хоче йти до Бога через Марію, живучи за меджуґорськими посланнями. Окрім роботи й різноманітної служби, переважно для паломників, кожен день наповнений і «духовним паливом»: 1) молитва (перший Розарій ще перед сніданком); 2) Свята Меса; 3) година адорації. Під час кожного прийому їжі ти знайдеш, крім тарілки, ще й цитату зі Святого Письма або вислів якогось святого чи послання Діви Марії. У середу й п’ятницю — 4) піст на хлібі й воді (чаї).

Цю закономірність відкрив уже багато хто до мене – якщо хочу служити (чи для того, щоб я взагалі захотів служити Йому), а це наповнює мене й робить щасливим, то я не можу без духовної основи й «палива», без цього нічого діяти не може, а якщо і буде, то ненадовго.

Хто щиро шукає — знаходить. У молитві й роздумах над Словом Божим у серце приходить мир і відповіді на питання. Так на питання «Кому або чому я насправді служу: своїм планам? Богові? людям? страху?..» прийшла відповідь: «Потрібно було щось змінити у собі». У цьому часто допомагає Марія, яка навертає нас до Отця і Сина.

Конкретно мене надихнуло послання від 25 квітня 1989 року, де йде мова про віддання себе Богові:

«Дорогі діти! Закликаю вас повністю віддатися Богу. Нехай усе, що посідаєте, буде в руках Божих. Так, тільки так ви матимете у серці радість. Дітки, радійте усьому, що маєте. Дякуйте Богові, бо все є даром Божим для вас. Так у житті зможете дякувати за все і відкрити Бога у всьому, навіть в найменшій квіточці. Відкриєте велику радість. Відкриєте Бога. Дякую вам, що відповіли на Мій заклик!»

Так й Ісус говорить, що деяких речей можна осягнути (чи деяке зло — вигнати) тільки молитвою і постом. На перший погляд видається, що піст — це суто фізична (тілесна) справа. Та оскільки стосується зречення (тобто відвикання від прив’язаності), то має духовні плоди. Особисто я бачу, що завдяки посту з’являється, якщо можна так сказати, пряма дорога до того, щоб бути більш скромним, «не виставлятися» надміру, а скоріше ставати здатним служити, зносити страждання як фізичне, так і душевне. А приймати страждання сьогодні не модно, швидше навпаки, ми докладаємо зусиль, аби позбутися страждань повністю; проте це можливо тільки до певної межі.

Три місяці «у школі Марії»Друге послання Діви Марії, з яким повертаюся додому, каже про те, що постійність у повсякденному житті для духовного росту й сприйняття просто незамінна (25 січня 1998 р.):

«Дорогі діти! Сьогодні я знову закликаю вас до молитви. Тільки через молитву, дорогі діти, ваші серця зміняться, стануть кращими й чутливішими до Слова Божого. Діточки, не дозволяйте сатані розбещувати вас і робити з вами те, що він хоче. Я закликаю вас бути відповідальними й рішучими та в молитві кожен день посвячувати Богові… Проживаючи Святу Месу щодня, ви відчуєте потребу у святості…»

Життя «у школі Марії» веде до навернення, звільнення. Дещо я вже усвідомив: мене не турбують деякі речі, які заважали раніше (я просто прийняв їх такими, якими вони є, а труднощі, пов’язані з ними, можу жертвувати Богу), щез і певний внутрішній стрес. Ще про одну позитивну зміну сказала мені моя дівчина, а я навіть і не помітив її.

Коли ми молимося в намірах Діви Марії або за власне навернення (а це намірення завжди є в Божій волі), з нами відбуваються саме ті речі, які повинні відбуватися.

«Школу Марії», яка має ще й 5) регулярну сповідь, я рекомендую і вам.

Мартин, Словакія

Переглядів 701
Додати коментар

Послання Богородиці, Цариці Миру, через візіонерку Міріану Драгічевич-Солдо, 2
"Дорогі діти! По волі мого Сина і з моєї материнської любові приходжу до вас, своїх дітей, а особливо до тих, котрі ще не пізнали любові мого Сина. Приходжу до вас, які думаєте про мене, які мене закликаєте. Вам даю мою материнську любов і приношу благословення свого Сина. Чи маєте чисті й відкриті серця? Чи бачите дари, знаки моєї присутності та любові? Діти мої, у своєму земному житті наслідуйте мій приклад. Моє життя було болем, мовчанням і безмірною вірою та довірою Небесному Отцеві. Ніщо не випадкове – ні біль, ні радість, ні страждання, ні любов. Усе це милості, які вам уділяє мій Син і які ведуть вас до вічного життя. Мій Син чекає від вас любові й молитви в Ньому. Молитися й любити в Ньому – як мати навчаю вас – це означає молитися в тиші своєї душі, а не лише проказувати вустами. Це є й найменший гарний жест, учинений в ім’я мого Сина, це терпеливість, милосердя, прийняття болю і жертва, вчинена заради іншого. Діти мої, мій Син дивиться на вас. Моліться, щоб і ви бачили Його обличчя і щоб вам могло бути об’явлено. Діти мої, я вам відкриваю єдину й правдиву істину. Моліться, аби ви зрозуміли її та могли ширити любов і надію, аби могли бути апостолами моєї любові. В особливий спосіб моє материнське серце любить пастирів. Моліться за їх благословенні руки. Дякую вам."

Спецтема

Онлайн трансляція...

Переглядів 116987
11:25, 14-07-2014

Фоторепортаж

«    Січень 2018    »
ПнВтСрЧтПтСбНд
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
293031 

А Ви були в Меджугор'є?

Так, один раз
Так, багато разів
Ні, але дуже хочу туди поїхати