Сказав Господу «ТАК»!

  • 13 липня 2014, 14:50
Сказав Господу «ТАК»!Моє життя до приходу в Католицьку Церкву не було безхмарним. Бога я не знав дуже довго. Моя рідня зо боку батька була вихована в комуністичному дусі. Бабуся і дідусь в минулому були партійними, ветеранами праці. Можна собі уявити, які я мав можливості для пізнання Бога…

Сам я з маленького містечка Ілінці Вінницької області. В той час там було дві Православні церкви Московського Патріархату, в одній з них мене хрестили, не через християнські почуття, а тому що так було модно, так робили всі. Сама згадка про Бога в моїй родині викликала скандал. Лише в присутності мами можна було поговорити про Бога, бо її батьки і бабця були віруючими, хоча до Церкви не ходили, мабуть, боялися наслідків.

У сім років я пішов до школи, а десь у дев'ятому класі вперше побував на Святій Месі, куди запросила католичка, подруга матері. Це трапилося як раз під час відкриття в нашому місті католицького храму. Приїхало багато священиків, гості з Італії, все було досить цікаво і незвично. Я не міг зрозуміти, як в цьому приміщенні може бути храм: адже це був колишній магазин, дім без опалення, з брудними стінами та стелею, з поганим освітленням. Попервах все для мене було зовсім незрозумілим. Я ще кілька разів прийшов на месу, потім мені запропонували відвідувати катехизацію. Цікаво, що моя рідня з боку батька тоді навіть не дуже заперечувала. Вони, звичайно, пускали в мій бік шпильки, але, думаю, їм насправді було цікаво, коли мені це набридне. Я вивчав катехизм, потім кинув, довший час не з'являвся в костелі, але через півтора роки Господь у якийсь неймовірний спосіб змінив моє життя – я почав регулярно ходити на месу.

Все змінилось кардинально: я став помічати, як Божа благодать перемінює моїх батьків і мене. Згодом я привів у храм своїх батьків, вони висповідались, і все було дуже добре до того моменту, коли я почув покликання Бога до священства. Коли я сказав, що хочу стати священиком, вдома знову почались скандали і непорозуміння. Батьки мого тата сказали: якщо поїдеш вчитися на священика, то можеш не повертатися.

Проте я не міг відмовити своєму Спасителеві Ісусу Христу, не міг не відповісти на Його заклик. Звісно, зважитися було важко, але я сказав собі: «Якщо Господь хоче, щоб я був священиком, то Він сам все перемінить, та змінить тих, хто чинить мені перешкоди».

Я вступив до семінарії Святого Духа в Хмельницькій області, і ось вже п'ять років навчаюсь там і не перестаю славити Бога за Його милосердя і любов до всіх людей: адже Він переобразив моїх близьких. І хоч вони більше не створюють мені жодних перешкод, та до цього часу все-таки не розуміють мого вибору.

Часто в семінарській каплиці я роздумував про те, яким буду священиком, ким стану для людей, з чим до них піду, чого вони насправді будуть від мене очікувати. Я довго не міг знайти відповідей на ці запитання. Відповідь прийшла, коли я приїхав до Богородиці у Меджугор'є і побачив, з якою вірою туди їдуть тисячі інших людей, як спрагло вони ловлять кожне слово священика; побачив маси людей біля сповідальниць – саме це стало для мене відповіддю!!!

В якийсь момент мені навіть стало соромно: я, семінарист п'ятого курсу, відчув себе духовно набагато нижчим від тих людей, які приїжджали до Меджугор'я з усіх куточків світу. Я молив Марію, щоб Вона дала мені сили йти дальше, молився за друзів, рідних, а особливо за однокурсників. Цього року двоє моїх однокурсників покинули семінарію, і це мене дуже гнітить, бо відкинути покликання - це, мабуть, найбільша помилка, яку може зробити людина, покликана на служіння самим Богом.

Я дуже вдячний Богові за своє покликання, і в подяку, перебуваючи в Меджугор'ї, пообіцяв Марії: як стану священиком, то привезу туди групу людей, які потребують душевного зцілення.

І на завершення, хочу всім вам побажати: не бійтеся сказати Богові своє «Так». Не бійтеся відкрити своє серце Небесному Отцю, адже Він завжди стоїть біля наших дверей і стукає, і все залежить тільки від нас – відкриємо чи ні ми Йому двері. І навіть якщо ви не вірите в Нього, знайте – Він вірить у вас. Моліть нашу Небесну Матір Марію про духовне зцілення для нас всіх. Вона наша Мама, а ми Її неслухняні діти!

Семінарист Віктор, Україна
Переглядів 1475
Додати коментар

Послання Богородиці, 27 листопада 1986р., Меджуґор'є.
“Дорогі діти! І сьогодні вас закликаю, щоби свої серця ви приготували до цих днів, коли Господь вас особливо хоче очистити від усіх гріхів із вашого минулого. Ви, дорогі діти, не можете самі цього зробити, тому Я тут, щоб допомогти вам. Моліться, дорогі діти! Тільки так ви зможете пізнати все зло, яке є у вас, і віддати його Господеві, щоб Господь повністю очистив ваші серця. Тому, дорогі діти, моліться безперестанку і приготовляйте свої серця покаянням та постом. Дякую вам, що відповіли на Мій заклик”.

Спецтема

Онлайн трансляція...

Переглядів 128706
11:25, 14-07-2014
Всі статті

Фоторепортаж

«    Червень 2018    »
ПнВтСрЧтПтСбНд
 123
45678910
11121314151617
18192021222324
252627282930 

А Ви були в Меджугор'є?

Так, один раз
Так, багато разів
Ні, але дуже хочу туди поїхати