» » ПОТРІЙНА ДОЗА ДЛЯ РАФАЕЛЯ!

ПОТРІЙНА ДОЗА ДЛЯ РАФАЕЛЯ!

  • 12 липня 2014, 17:48
ПОТРІЙНА ДОЗА ДЛЯ РАФАЕЛЯ!Ось вже і ніч спустилася, і немає ніяких дорожніх знаків із складною для вимови назвою цього загубленого села. Та чи існує воно насправді? Що я тут шукаю? Я, пройдисвіт, навернений дією Святого Духа і хрещений в одній з протестантських церков. Рафаель - ворог католиків з тих країн, де моляться на вервиці! Бачив би мене пастор... Але я захотів у всьому переконатися сам.

І тоді я сказав Господу: "О'кей, католики не позбавлені Святого Духа, хоча і стоять навколішки перед гіпсовими статуями, але я хочу, щоб Ти мені пояснив цю історію зі з'явленнями Марії!"

Після Арса курс на Рим і Меджугор'є без розкладу, без програми. Всі ми тут завзяті протестанти, окрім одного, бізнесмена в глибокій депресії, невіруючого, з двома спробами самогубства за плечима. Я взяв його з нами разом з двома його хлопчиськами, щоб в нашу відсутність він знову не зробив спробу накласти на себе руки. Я кидаю погляд в дзеркало заднього виду: він весело розмовляє з Олексієм, викладачем-менонітом (протестантським фундаменталістом). Катрін, дочка Лютера, розмовляє з моєю дружиною

За поворотом перед нами раптом з'являється село, і ми бачимо дві дуже світлі церковні башти на його околиці

"Тут немає нічого, ні готеля, ні ресторана, немає навіть магазина. Проїхати дві тисячі кілометрів, щоб подивитися на цю церкву серед полів!?"

Пьер трохи бурчить. Один селянин дозволив нам розкинути намети на невеликому тінистому клаптику землі. Прямо над нами, на вершині гори, — величезний монолітний хрест, який видно за багато кілометрів. Ми влаштовуємося, селяни діляться з нами мізерним запасом води, яка застоялася в колодязі. Дощу не було ось вже декілька місяців.

Уся долина купається в променях шовковистого світла. Над нею розкинувся пастельних тонів купол, що сперся краями на навколишні гори Наступного дня, надвечір, я читаю Біблію в церкві. Раптом я відчуваю пожвавлення позаду себе. Хтось кричить хорватською мовою, хтось поспіхом хреститься, всі товпляться біля виходу. Невже облава? Я виходжу. З півсотні чоловік дивляться у бік хреста на горі Крижевац. Я витріщаю очі - яскравий промінь світла від хреста простягається більш ніж на кілометр. Небо танцює навколо хреста. Нескінченні промені, схожі на сонячні, небаченого пастельно-блакитного кольору, спалахують і через мить гаснуть. При цьому навколо немає хмар, а сонце знаходиться зовсім в іншій стороні і не може сліпити нам очі. Стоп, зараз розбере­мось! Озирнемося навколо, не дамо себе задурити. Навколо все нор­мально. Собака обнюхує стовбур дерева. Погляд вгору - танець світла продовжується ще якийсь час. Спантеличений, я повертаюся в намет.

На третій день ми розташувалися на пікнік під деревами, всі жваво розмовляють. Діти Пьера граються у винограднику.

- Ей, дивіться, він крутиться!

Маленький Мішель крутиться біля мене. Ніхто не звертає на нього увагу. Він смикає мене за край футболки. Не витримавши, я піднімаюсь:

- Що з тобою?

- Дивись, він крутиться!

Він вказує своїм пальчиком у бік гори. Я виходжу з-під дерев і піднімаю очі до хреста. Моя перша думка: галюцинація. Величезний хрест крутиться навколо своєї осі. Я протираю очі, дивлюся на свої сандалі, думаю про свою затію з поїздкою, хапаю жменю кам'янистої землі - хрест як і раніше крутиться, все швидше і швидше, він стає прозорим, майже невидимим.

Нерви у мене наче в повному порядку. Я обережно, прагнучи не виказувати хвилювання, невизначеним жестом кличу Олексія:

- Ти бачиш що-небудь, Олексію?

Він робить гримасу, а ля Луї де Фюнес, і його окуляри з'їжджають на самий кінчик носа.

- Не може бути — хрест! Він крутиться!

- Мовчи, не говори нічого!

Я кличу інших, і ось ми, всі семеро засікаючи час, споглядаємо феномен протягом майже чверть години.

Диво продовжується. У Пьера на животі — довгий шрам від ножа. Він намагався вбити себе, коли його залишила дружина. Ми часто ходимо голими до пояса, загоряємо. Він підходить до мене, здивовано випнувши губи:

- Дивись!

Шрам майже повністю зник.

Вистачить з мене всіх цих знаків. "Ні, Господи, я не можу молитися Марії, повторювати молитви, як лічилки, по сотні разів. Дозволь мені бути присутнім при з'явленнях в каплиці. Я знаю, що туди допускають тільки ченців, але Ти можеш це влаштувати".

Того ж вечора я чекаю біля дверей каплиці. На варті стоїть францисканець. Я мовчки молюся. Хтось хапає мене за рукав. Це чернець. Він говорить мені щось незрозуміле і підштовхує до входу в каплицю. Коли приходять візіонери, я знаходжуся в першому ряді. Я благаю Бога визволити мене від лукавого Візіонери починають молитись Ave Maria. Я обережно розглядаю людей, які моляться. Потім лунає гучне "бух". Це візіонери одночасно падають на коліна. Я дивлюсь на них, і у мене починається біль в колінах. Ті, хто попереду, кладуть руки на плечі візіонерам. Я кладу свою руку на руку Віцкі вище ліктя.

Я прочитав в одній книзі, що візіонери під час з'явлень стають абсолютно нечутливими до болю і важкими, як камінь. Ніхто на мене не дивиться - я щипаю Віцку все сильніше і сильніше. Ніякої реакції. Ну і що! Факіри ще не так колять себе голками. Тоді я починаю штовхати її, спочатку легенько — хороше було б видовище, якби ми розтягнулися разом на підлозі! Нічого не відбувається. Віцка молиться, схилившись, — ніякої уваги. Я штовхаю її зі всією силою моїх вісьмидесяти кілограм і наштовхуюся на надприродне. Я штовхаю наче гранітну брилу, але ж переді мною — дівча. Я починаю тремтіти, тут щось відбувається...

Я озираюсь довкола і відчуваю мир, який панує в цій кімнаті. Здається, що його можна порухати. Я знову прошу Бога охороняти мене; можливо, я пропускаю щось важливе. Вперше у своєму житті я молюся Діві:

- Якщо Ти тут, якщо Ти тут по волі Божій, покажи мені це, щоб я увірував.

Я піднімаю очі до місця над столом, яке зачарувало візіонерів.

Спалахує світло, як тоненький промінь сонця, що пробився крізь шибку. Він спускається і проникає мені в серце. Як тільки цей промінь торкнувся моїх грудей, я відчув, що всі мої страхи слабшають і розсію­ються. Надзвичайно глибокі відчуття, ніколи не пережиті мною раніше, в надлишку оволоділи мною. Вся моя істота розчиняється в потоці доброти і любові. Немає більше нічого, окрім цієї ніжності, що обіймає мене, і відчуття що зараз я міг би померти від цієї досконалої любові...

Пам'ять повертається до мене на стежині біля намету. Олексій дивиться на мене і говорить, насупивши брови:

- Що з тобою відбувається? Ти немов би світишся.

Три — мені знадобилося три місяці, щоб спуститися на землю.

Три місяці, протягом яких все здавалося таким легким: молитися, любити, померти..

Я примирився з Церквою, з Марією, з самим собою. Пьер навернув­ся і став керівником групи молодих християн. Та буде Богу слава!

Послання від 25 січня 1990 р.
"Дорогі, діти, сьогодні Я знову закликаю вас: наважтесь жити для Бога, щоб перш за все і понад усе для вас був Бог! Тоді Він зможе здійснювати чудеса у вашому житті, яке стане щоденною радістю. От чому, діточки, моліться, і не дозволяйте сатані сварками, непорозумінням і несприйняттям один одного втручатись у ваше життя. Моліться, щоб зрозуміти велич і красу дарованого вам життя. Спасибі, що відповіли на Мій заклик".
Переглядів 1255
Додати коментар

Послання Богородиці з Меджугор'я, 8 березня 1984р.
"Дякую вам, що відповіли на Мій заклик! Дорогі діти, навертайтеся ви в парафії. Це – Моє друге бажання. Таким чином зможуть навернутися ті, хто сюди прибуватимуть”

Спецтема

Онлайн трансляція...

Переглядів 219780
11:25, 14-07-2014

ДНІ ДУХОВНОЇ ВІДНОВИ


Фоторепортаж

«    Травень 2020    »
ПнВтСрЧтПтСбНд
 123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031

А Ви були в Меджугор'є?

Так, один раз
Так, багато разів
Ні, але дуже хочу туди поїхати

Травень 2020 (113)
Квітень 2020 (108)
Березень 2020 (53)
Лютий 2020 (32)
Січень 2020 (50)
Грудень 2019 (45)