» » «Ісус, чим я можу потішити Тебе?»

«Ісус, чим я можу потішити Тебе?»

  • 04 липня 2015, 10:44
«Ісус, чим я можу потішити Тебе?»«З 9 до 16 червня ми з сином В'ячеславом були учасниками паломництва в Меджуґор'є. На початку поїздки я почувався випадковою людиною серед паломників. Справа в тому, що я, хоч і віруючий, церкву відвідую рідко, переважно коли відбувається похорон когось із родичів або знайомих. Та згодом я зрозумів, що спільна молитва, звернення до Бога дуже близькі моїй душі та серцю.

Дуже велике враження на мене справило сходження на гору Крижевац і розповідь отця Арніса про муки Ісуса, які Він прийняв задля нас. Доти я й не підозрював, що маю стільки гріхів. Коли піднявся на гору, думав, що у мене ще багато сил, але після спуску виявилося, що їх майже не лишилося. Мені подзвонила дружина і сказала, що заради здоров'я сина В'ячеслава нам треба переглянути наші взаємини у сім’ї. В цей час я сидів і думав про те ж. Напевно, це Бог вчив нас обох, хоча ми перебували на відстані більше двох тисяч кілометрів одне від одного.

Другий момент, який особливо запам'ятався, ― це зустріч із Терезою. Вона випромінювала стільки тепла, добра, любові до нас, які сиділи перед нею, що, здавалося, сама Богородиця зійшла на землю. А коли вона сказала, що сюди, в Меджуґор'є, випадково ніхто не приїжджає, я зрозумів, що це справді так. Отже, це Господь сподвигнув мене на це паломництво, щоб я зміг розібратися в собі і знайти істинний шлях до Бога».

 

 

Анатолій, Латвія

 

 

 

«Ісус, чим я можу потішити Тебе?»


 

«Добрий день, Меджуґор'є! Пише Вам Віталій Дрозд, я інвалід по зору. Був у Меджуґор'є вперше. Поїздка була незабутньою не тільки для мене, а й для моєї мами. Мама виховує мене одна. Батько відмовився від мене, щойно дізнався про мої проблеми із зором. Мама багато працює, тому це був чудовий відпочинок і для неї. Ми дуже вдячні організаторам поїздки, все було чудово.

Хочу поділитися своїми враженнями і думками. Раніше, коли я бував у компанії друзів, я хотів бути з ними, хотів брати участь у грі, але мене не брали, кажучи, що я не такий, що у мене не вийде. А в Меджуґор'є я брав участь в усьому, не відчуваючи при цьому, що маю якісь проблеми зі здоров'ям. Іноді навіть мама сумнівалася в мені. При підйомі на гору мама мені казала: «Давай не підемо, це важко». Але Бог завжди підтримує, Він зміцнив і мене.

Я взяв свою маму за руку і сказав, що ми обов'язково підемо і в нас усе вийде. І в нас усе вийшло. Я мав сили не тільки йти сам, але й допомагати мамі. Нам було добре. Ми отримали благодать Божу! Коли я був на горі, то думав так: «На гірській вершині дивлюся пильно в небо й захоплююся, як уміє любов творити чуда, як на душі спокійно, чудово, і серце б'ється без тривог, з любов'ю це можливо — пройти безлічі доріг без перешкод. Вона вміє заспокоїти і дати тепло і радість. Любов як мед — в ній тільки солодкість. І ти стаєш як птах, кулею стрімко злітаючи вгору».

Коли я приїхав додому, розповів про свою поїздку друзям. Вони всі мовчали та слухали. Меджуґор'є таке місце, де всі люди доброзичливі, привітні, добрі. Мені б хотілося, щоб скрізь було так. Мені не хотілося звідти їхати! Спасибі всім!»

 

 

Віталій, Латвія

 


 
«Ісус, чим я можу потішити Тебе?»«Я Марія Штейнберґ, з Еґлайне, інвалід першої групи, колясочниця ― спинальниця. Мені 62 роки. В Меджуґор'є була вчетверте. Хочу поділитися враженнями про паломництво в Меджуґор'є в червні 2015 року.

Дивовижне місце. Місце, де небо опускається на землю і це відчуваєш ― усе просякнуто любов'ю, миром та радістю. Наповнює радістю просто так, ні за що. Болі, які мучать у повсякденному житті, є також, але вони вже десь унизу і не займають головного місця. А головне місце ― у серці — займає радість.

Особливий дотик Божої Матері відчула вже у Кракові, потім на молитві розарію біля підніжжя гори. А на адорації було відчуття реальної присутності Ісуса, яке словами пояснити не можу. І я запитала: «Ісусе, що Ти чекаєш від мене, що я повинна робити в цьому житті, чим можу порадувати Тебе?» Відповідь була: «Служити». Хотілося прокричати: «Ти що? Як? Що я можу?» Хотілося попросити щось легше. На ту хвилину мені здалося, що це нереально, але знаю, що Бог не дає більше, ніж я можу зробити...

Я сиділа і плакала, розуміючи, що це Ісус очищує мене ― звільняє від моїх сумнівів, нерішучості. І я сказала Ісусові: «Так, Ісусе, як Ти хочеш. Я люблю Тебе.»

 

 

Марія, Латвія

 

 
Взято з газети "Світло Марії"

Переглядів 1588
Додати коментар

Послання Богородиці з Меджугор'я, 25 січня 1988р.
Дорогі діти! Сьогодні я знову закликаю вас до повного навернення. Воно є важливим для тих, котрі не вибрали Бога. Бог може дати все, що від нього просите, але ви тільки Його шукаєте, коли вас допікає хвороба чи щось інше. Тоді уявляєте собі Бога як щось далеке, що вас не слухає і не зважає на ваші мольби. Ні, дорогі діти, це не так! Якщо ви живете віддалені від Бога, то не можете чекати ласки, бо не шукаєте її глибокою вірою. Молюся за вас постійно і бажаю щораз більше наблизити вас до Бога, але я нічого не можу зробити, якщо ви цього не схочете. Тому, дорогі діти, довірте своє життя рукам Божим. Я благословляю вас. Дякую, що ви відповіли на мій заклик.

Спецтема

Онлайн трансляція...

Переглядів 116987
11:25, 14-07-2014

Фоторепортаж

«    Січень 2018    »
ПнВтСрЧтПтСбНд
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
293031 

А Ви були в Меджугор'є?

Так, один раз
Так, багато разів
Ні, але дуже хочу туди поїхати