Тепер, коли ми розглянули піст у стосунку до тілесного й душевного здоров’я, спробуємо розглянути піст у зв’язку з духовними плодами посту й молитви.
Мета християнського життя – уподібнення Христові, повне ототожнення з Ним. Ми покликані приймати й старатися жити всім, що нам у цьому сприяє для того, щоб це уподібнення дійсно відбулося. Піст і молитва не мають змісту самі по собі, а лише відносно руху до мети. Християнин, який бажає стати побідним до Христа, повинен ставити собі для досягнення абсолютно конкретні цілі. Говорячи про духовне здоров’я, слід зазначити, що хоча воно впливає позитивно на здоров’я – душевне і тілесне, але ніяк не означає, що тілесна хвороба – ознака розладу здоров’я душевного і духовного. Відомі святі, які все своє життя хворіли, однак за час недуги досягли абсолютно досконалого духовного здоров’я.
Існує й надійний критерій духовного здоров’я – це внутрішня свобода, здатність любити й прощати, великодушність і благородність, а звідси мир, цілковите віддання себе волі Божій і готовність жертвувати своїм життям задля інших. Іншими словами, мета християнського життя – стати здатним сказати Богові й ближньому, з яким живеш: «Моє життя – для тебе, все, чим я обдарований, – на служіння тобі».
Тексти про тишу
«Спокійно сядь усамітнено в своїй кімнаті. Прихили голову, заплющ очі, дихай тихіше, зосередься на свої думки та розум, заспокій своє серце і в ритмі дихання говори: «Господи Ісусе Христе, помилуй мене», – вимовляй тихо і просто в собі. Відганяй думки, будь витривалий та терпеливий і часто повторюй цю вправу».
Відверті розповіді подорожнього духовному отцю
«Коли людина мовчанням приготує в собі спокій так, щоб не стало ніякого шуму, тоді з’являється Господь, як Іллі, у тихому віянні, і просвічує розум».
Йоганн Таулер
«Внутрішня молитва – мовчання, «знак світла, що приходить» (св. Ісаак Ніневійський) або «мовчазна любов».
Св. Йоан від Хреста
«Усунути все, що заважає, – це шлях до Бога; усунути все голосне, крикливе й нечисте, усунути все мирське. Однак коли ми усунемо з нашої душі все мирське – що залишається нам, мирським людям? Мовчання. Тьма. А в тій тьмі – Бог».
Діонісій Ареопагіт
«Чим ближче до Бога, тим скупішими робляться наші слова. Коли ми вживаємо багато слів – замість поклоніння, замість почитання, замість того, щоб у благоговінні впасти на коліна, – ми ще далекі від Бога. Чим ближче ми до Бога, тим стає тихіше. І починається мовчання. Тоді й питання припиняються: тоді ми поруч із Богом».
