Уважно читаючи послання Богородиці, можна почути, як повторюються Її материнські слова протягом усіх років Її явлінь та присутності серед нас. Здається, ніби за всі ці роки Її заклики не змінилися. У словах Богородиці чути відгомін слів і заклику Ісуса: «Просіть, і дасться вам!» Мета молитви – радість і зустріч зі Всевишнім, зустріч із Богом. Першою і основною точкою християнської молитви, не є якесь абстрактне правило, але жива особистість.
Діва Марія також зростала і йшла вперед дорогою віри й молитви. Вона промовляє до нас та закликає до молитви, силу і дієвість якої Сама відчула на Собі й пережила у Своєму житті. В одному з послань Вона каже: «Дорогі діти, тільки мій Син Ісус може дати вам радість і мир». Сенс усіх Її закликів у тому, щоб привести нас до Ісуса – невичерпного джерела нашої молитви. У смерті й воскресінні Ісус виливає на нас Свого Духа, і в цьому ж Дусі взиваємо Бога: «Абба Отче!» На сторінках Євангелія Ісус нам залишив поради, як будувати нашу молитву. Якщо ми хочемо молитися так, як Ісус, і разом з Ісусом, то ми покликані бути слухняними Його Духові, Який присутній у нас.
Ісус учить: «Ти ж, коли молишся, увійди у свою кімнату, зачини за собою двері й молись Отцеві твоєму, що перебуває в тайні» (Мт. 6: 6). «Увійти у свою кімнату, зачинити за собою двері» – означає увійти у своє серце. Це заклик до зібраності. Це заклик наповнити своє серце тишею, в якій сильніше і ясніше звучить голос Господа. Як каже Папа Павло VI: «Увійти в самих себе, щоб знайти і зустрітися з Тим, Хто в середині нас».
Молитва – це простір, який ми створюємо, щоб Богові було куди прийти. Якщо в нас немає цього простору, Ісус залишається за дверима нашого серця…
«А коли молитесь, не говоріть зайвого, як ті погани, гадають бо, що за своєю велемовністю будуть вислухані» (Мт. 6: 7). Ісус не відкидає довгих молитов, але відкидає ті молитви, які через занадто довге словооформлення розсіюють увагу того, хто молиться. Як говорить св. Августин: «Одна справа – багато говорити, а інша – багато молитися». Найглибшою християнською молитвою є довіра. Молитва відкриває нашу душу вірі й довірі. Той, хто довіряє Богові, не намагається інформувати Його, а дозволить Йому нас преобразити. Той, хто молиться, – дитя, а Бог – Отець, Який на небесах. Особливість нашої молитви в тому, що вона повинна бути невтомною, відносно не сміє пізнати зневіри.
І Богородиця закликає нас: моліться. Вона не просить нас помолитися декілька молитов, але закликає до витривалості. Навіть тоді, коли ми думаємо, що наші молитви не вислухані, Бог, безсумнівно, готує нам щось набагато краще, ніж ми можемо собі уявити та просити. Дух Святий – це Той, Хто спонукає нас до справжньої молитви. Він допомагає нам у молитві: «Про що бо нам молитися як слід, ми не знаємо, але сам Дух заступається за нас стогонами невимовними» (Рим. 8: 26-28).
Молитва відкриває нашу душу вірі й довірі. Той, хто довіряє Богові, не намагається інформувати Його, а дозволить Йому нас преобразити…
Щоб молитися, людина повинна хотіти молитися. Св. Тереза Авільська говорила, що єдиний шлях до Бога – це молитва. Молитва – це простір, який ми створюємо, щоб Богові було куди прийти. Якщо в нас немає цього простору, Ісус залишається за дверима нашого серця.
Молитва
Пресвята Діво Маріє, Царице миру, Мати віри і молитви! Своїм Fiat – нехай буде – Ти стала Матір’ю Ісуса і нашою Матір’ю. Ти також ішла вперед і зростала на шляху віри й молитви. Ти пройшла шляхами, якими й ми повинні пройти. Ти не можеш пройти цими шляхами за нас, але обіцяєш нам Свою близькість, молитву і присутність. Ти не залишаєш Церкви Свого Сина від її початку, коли разом з апостолами перебувала на молитві в очікуванні обітниці Ісуса – Духа Святого. Молися з нами і за нас, щоб і ми могли прийняти силу згори – силу Духа Святого, у Якому ми зможемо подолати всі спокуси й омани. Молися за нас, щоб ми зуміли уникнути брехні та пасток сатани. Молися за нас, щоб ми змогли залишитися на шляху, який веде до Бога – джерела повноти життя. Амінь.
Фото: Pexels.com
Взято з газети Світло Марії
