Згадаймо послання минулого місяця з нагоди річниці явлінь, коли Богородиця закликала нас до глибокої молитви. Найкраща молитва – це щира молитва. Це молитва, яка виходить із правди нашого життя й того моменту, який ми переживаємо. Ми знаємо, що Ісус славив і дякував у молитві Своєму Небесному Отцю, але також Він у молитві й умивався кривавим потом – у Гетсиманії.
У цьому посланні Богородиця закликає нас стати молитвою. Тома Челанський, автор життєпису св. Франциска, писав про нього, що він сам був молитвою. Франциск – «молитва» – так Тома Челанський виразно визначає суть святого. «Здавалося, що він не просто молиться всім своїм єством, але начебто сам зробився молитвою. Так його душа горіла завзяттям, була вся зосереджена, вся розтанула і вже перебувала в найвищих краях Царства Небесного» (2 Čel 95, FI 682).
Франциск став молитвою і справжнім її учителем. Він шукав усамітнених, затишних місць, де в молитві зустрічався з Господом.
Євангеліст Марко пише: «А над ранком, як дуже ще темно було, уставши, Він вийшов і пішов у місце самітне, і там молився» (Мр. 1:35). Коли Христос бажав молитися, Він відмовлявся від сну. Це нам і урок, і шлях до Господа. Щоб наше спілкування з людьми було плідним, нам слід спочатку навчитися усамітнюватися. Ми повинні цінувати час «пустелі» у своєму житті. У житті святих пустеля відігравала дуже важливу роль.
Нам, сучасним християнам, зараженим надмірною активністю, здається, що ми повинні більше віддавати себе. Але що в нас є такого, щоб давати? Можна було б подумати, що Христу, Який так тісно пов’язаний з Отцем, не обов’язково було молитися. А між тим Він це робив навіть ціною сну. І так буде завжди. Люди прагнуть до тих, хто йде назустріч Богові. Якщо в нашому житті немає зібраності і устремління до молитви, а лише втікання від людей у світ власних справ, то це буде тільки замикання у власному егоїзмі.
Задайте собі питання: скільки часу ви присвячуєте молитві? Яке місце займає молитва в списку ваших найважливіших справ? На першому вона місці, як найважливіше, чи десь у кінці ваших життєвих справ? Відповіді на ці питання покажуть, що у вашому житті важливіше за Бога.
Пресвята Діво Маріє, благодаті повна, навчи нас у своєму серці зберігати й осмислювати все, що з нами відбувається, як це робила ти. Молися з нами і за нас так само, як ти молилася з апостолами в очікуванні Ісусової обітниці – Святого Духа. Ти – наречена Святого Духа, ти знаєш Його силу і світло, яких ми потребуємо. Дякуємо тобі за всі ці роки, протягом яких ти надихаєш нас і вказуєш шлях, де можна знайти благодать, яку бажає нам дарувати Бог. Просимо тебе про всіх, хто став поневоленим власною байдужістю, духовною лінню і сліпотою. Покрий їх своїм материнським покровом, щоб вони знайшли шлях до виходу з рабства, у якому немає тої повноти життя, яке обіцяв нам Ісус. Амінь.
Отець Любо Куртовіч, OFM
Взято з газети Світло Марії
