Господь Бог у Своєму провидінні, свободі та любові обрав Марію з Назарету і закликав Її стати Матір’ю Свого Сина. Коли Бог кличе, Він робить це без примусу, у свободі серця. Марія відповіла згодою і сказала Йому Своє «так». Це «так» Богові Вона продовжує говорити і сьогодні — явліннями і близькістю до нас, людей. Вона сповнена благодаті, тому каже: підбадьорюйте всіх тих, які далеко від мого Непорочного Серця.
Бог і сьогодні дарує нам Матір Свого Сина, посилаючи Її до нас, щоб Вона промовляла до нас, кликала і спонукала бути ближче до Господа — Того, Хто є Джерелом благодаті і повноти життя.
У цьому посланні Богородиця тричі говорить про необхідність свідчити. Свідком може бути тільки той, хто бачив, пережив, торкнувся чогось і передає це іншим. Як пише апостол Іван: «Що було споконвіку, що ми чули, що бачили нашими очима, що оглядали і чого руки наші доторкалися…» (І Ів. 1: 1). Апостоли — надійні свідки життя Ісуса, Його страждання, смерті і воскресіння. На вірі перших свідків заснована і наша віра. Той скарб віри, посіяний у серцях апостолів Ісуса, дійшов до нас за допомогою засвідчення та прийняття їхнього свідоцтва.
Навчитися засвідченню не можливо з книг. Не може воно бути і звичкою, звичаєм чи традицією, які не глибоко торкаються нашого життя. Справжня віра позбавлена формалізму. Вона — прояв віри в живого Бога. Ушанування Бога не може бути втечею від життя. Учні Христові не шукають перш за все безпеки для себе. Вони не тікають від свого пророчого завдання, вони усвідомлюють, що повинні донести іншим те послання, яке отримали.
Свідок повинен свідчити, переконуючи силою благодаті і життя. Якщо це не так, його свідчення має протилежний ефект, і все зло через нього може перейти на інших. Своїх свідків Бог робить сильними та великими і дає їм Свою благодать. Якщо людина відкине цю благодать, то заслуговує на презирство і відкидання.
Ісус не залишає Своїх свідків самих, але дає їм силу: «Та ви приймете силу Святого Духа, що на вас зійде, і будете моїми свідками в Єрусалимі, у всій Юдеї та Самарії й аж до краю землі» (Ді. 1: 8).
Бути свідком означає віддавати всього себе, жити євангельською звісткою самому, перш ніж передавати її іншим, жити в особистій зустрічі з Богом, Який став людиною, із Господом померлим і воскреслим. Свідок повинен відповісти на любов, якою Бог полюбив нас, бути готовим до найбільших жертв, до пролиття крові задля свідчення любові.
Тільки те свідоцтво, яке готове на мучеництво, готове страждати, віддавати власне життя за істину, — справжнє.
Також і свідоцтво про близькість Богородиці, Її присутність і любов включає в себе нерозуміння іншими, неприйняття й страждання. Важливо встояти на шляху, на якому живуть посланнями і словами Богородиці. Ми не можемо дати себе збентежити, незважаючи на всі перешкоди. Важливо продовжувати вдивлятися в Непорочне Серце Богородиці, яке вкінці тріумфуватиме у всіх тих, хто вистоїть до кінця.
Молитва
Пресвята Діво Маріє, Пречиста Мати, дякуємо Тобі за Твою витривалість із нами. Дякуємо Небесному Отцеві, Який дозволив Тобі бути з нами, закликати нас через Твої явління і послання. Дякуємо за кожне людське серце, яке відкрилося Божій благодаті через Твою присутність. Дякуємо за всіх справжніх свідків Твоєї присутності і любові. Випроси нам у Свого Сина благодать постійності і справжнього життя за Євангелієм усупереч усім труднощам, які нам зустрічаються. Притягни наші серця, Пресвята Діво Маріє, до Свого Непорочного Серця, щоб кожен міг відчути, як Ти любиш нас. Тільки так ми зможемо стати справжніми свідками Твоєї любові та благодаті, яку Ти несеш і даруєш нам у Своєму Серці. Амінь.
