Ап. Филипа, дияк.; преп. Теофана, єп. Нікейського
Апостол
Флп. 1, 1-7.
1. Павло і Тимотей, слуги Христа Ісуса, усім святим у Христі Ісусі, що перебувають у Филиппах, з єпископами та дияконами: 2. благодать вам і мир від Бога, нашого Отця, і Господа Ісуса Христа 3. Дякую Богові моєму щоразу, коли вас згадаю, 4. завжди в кожній моїй молитві за всіх вас із радістю молившися, 5. за участь вашу в Євангелії від першого дня і досі; 6. я певний того, що хто розпочав у вас добре діло, він його й закінчить аж до дня Христа Ісуса. 7. Воно й справедливо думати це мені про всіх вас, бо ви в мене у серці; всі ви, чи то в моїх кайданах чи то обороні, чи в утвердженні Євангелії, берете участь у моїй благодаті.
Євангеліє
Лк. 4, 37-44.
37. І рознеслася про нього чутка скрізь по всій тій країні. 38. Вийшовши з синагоги, він пішов до Симонової хати. Теща ж Симона була в тяжкій гарячці, і його за неї попросили. 39. І, нахилившися над нею, він погрозив гарячці, та й гарячка відійшла від неї і, зараз же підвівшись, теща почала їм услуговувати. 40. А як заходило сонце, всі, хто мав яких недужих на різні хвороби, приводили їх до нього, і він на кожного з них клав руки та й оздоровляв їх. 41. А з багатьох з них виходили також і біси, що кричали: "Ти – Син Божий!” Та він, грозячи, не давав їм говорити, бо вони знали, що він – Христос. 42. Як настав день, він вийшов і подався на самітне місце, а люди кинулись його шукати і, знайшовши, хотіли затримати його, від себе не пустити. 43. А він сказав їм: "Я маю й іншим містам звіщати Добру Новину про Царство Боже, бо я на це посланий.” 44. І проповідував по синагогах у Юдеї.
