Свщмч. Григорія, єп. Великої Вірменії
Апостол
Еф. 4, 14-19.
14. Тоді ми не будемо більше малолітками, яких кидають хвилі і яких обносить усякий вітер науки, зводячи на манівці людською хитрістю й обманом. 15. Але будемо жити по правді та в любові, в усьому зростаючи в того, хто є головою – у Христа. 16. Кожне тіло, складене та споєне всякою в'яззю допомоги, згідно з відповідним діянням кожного члена, від нього бере зріст на будування самого себе в любові. 17. Отож, кажу і в Господі вас заклинаю, щоб ви більш не поводились, як поводяться погани, що ходять у марноті свого ума, 18. бувши запоморочені умом, далекі від життя в Бозі із-за свого неуцтва, що є в них, та через зачерствілість свого серця. 19. Вони, очманівши, віддали себе непогамованій розпусті, щоб з ненаситністю коїти всяку нечисть.
Євангеліє
Мр. 11, 27-33.
27. І прийшли знов у Єрусалим. І коли він ходив у храмі, підійшли до нього первосвященики й книжники та старші 28. й кажуть до нього: "Якою владою чиниш таке? Хто дав тобі владу це робити?" 29. Ісус же відказав їм: "Спитаю я вас одну річ; дайте мені відповідь, то і я скажу вам, якою владою я це чиню. 30. Йоанове хрищення було з неба чи від людей? Відповіжте мені." 31. Вони почали міркувати між собою й говорити: Якщо відповімо: З неба, – то скаже: Чому ж ви не повірили йому? 32. А скажемо: Від людей, – лячно народу, – всі бо вважали Йоана, що він пророк. 33. І відповіли Ісусові: "Не знаємо." Ісус же відказав їм: "То й я вам не скажу, якою владою я це роблю."
