† Рівноап. Володимира Великого, князя Київського
Апостол
1 Кор. 3, 18-23.
18. Нехай ніхто себе не обманює! Як комусь із вас здається, що він мудрий у цьому віці, хай дурним стане, щоб зробитися мудрим; 19. бо мудрість цього світу – глупота в Бога. Написано бо: «Він ловить мудрих їхніми хитрощами»; 20. і ще: «Господь знає думки мудрих, що вони марні.» 21. Тому нехай ніхто не хвалиться людьми; усе бо ваше: 22. чи то Павло, чи Аполлос, чи Кифа, чи світ, чи життя, чи смерть, чи теперішнє, чи майбутнє – усе ваше, 23. ви ж Христові, а Христос – Божий.
Євангеліє
Мт. 13, 36-43.
36. Тоді він відіслав народ і прийшов додому. І підійшли до нього його учні та й кажуть: "Виясни нам притчу про кукіль, що на полі.” 37. А він у відповідь сказав їм: "Той, хто сіє добре зерно – це Син Чоловічий; 38. поле – це світ; добре зерно – це сини Царства; а кукіль – це сини лукавого; 39. ворог, що його посіяв – це диявол; жнива – це кінець світу; женці – це ангели. 40. Так, як збирають кукіль і в вогні палять, так само буде при кінці світу: 41. Син Чоловічий пошле своїх ангелів, які зберуть із його Царства всі спокуси й тих, що чинять беззаконня, 42. і кинуть їх до вогняної печі: там буде плач і скрегіт зубів. 43. І тоді праведні засяють, як сонце, в Царстві Отця свого. Хто має вуха, нехай слухає!
Апостол
Гал. 1, 11-19.
11. Звістую вам, брати, що Євангелія, яку я вам проповідував, не є за людською мірою; 12. бож я її не прийняв, ані навчився від людини, лише – через об'явлення Ісуса Христа. 13. Ви чули про мою поведінку колись у юдействі, про те, як я несамовито гонив Божу Церкву та руйнував її. 14. Я перевищував у юдействі багатьох ровесників з мого роду, бувши запеклим прихильником передань моїх предків. 15. Та коли той, хто вибрав мене вже від утроби матері моєї і покликав своєю благодаттю, 16. зволив об'явити в мені Сина свого, щоб я проповідував його між поганами, то я негайно, ні з ким не радившись, 17. ані не подавшися в Єрусалим до тих, що були апостолами передо мною, пішов в Арабію, а потім знову повернувся в Дамаск. 18. По трьох роках по тому пішов я у Єрусалим відвідати Кифу і перебув у нього п'ятнадцять день. 19. А іншого з апостолів я не бачив, крім Якова, брата Господнього.
Євангеліє
Йо. 10, 1-9.
1. «Істинно, істинно говорю вам: Хто не дверима в кошару овечу входить, а деінде влізає, – злодюга той, розбійник! 2. Хто ж увіходить дверима, той вівцям – вівчар. 3. Йому одвірний відчиняє, і вівці слухаються його голосу, і кличе він своїх овець на ім'я, і виводить їх. 4. А коли виведе всіх своїх овець, то йде поперед них, і вівці слідують за ним, бо голос його знають. 5. Не підуть за чужим вони – втечуть вони від нього, бо не знають голосу чужих.» 6. Сказав ото їм Ісус цю притчу, та вони не второпали того, про що він казав їм. 7. Тож Ісус іще раз промовив до них: «Істинно, істинно говорю вам: Я – двері для овець. 8. Усі, скільки їх передо мною прийшло, – злодії, розбійники. Вівці й не слухали їх. 9. Я – двері. Хто ввійде крізь мене – спасеться. Увійде він, вийде -і знайде пасовисько!
