Св. Вівторок
Преп. Теодора Трихіни
Апостол
Діян. 2, 14-21
14 Тоді Петро виступив з одинадцятьма, підняв свій голос і так до них промовив: «Мужі юдейські та всі ви, мешканці Єрусалиму! Нехай це буде вам відомим, і вислухайте моє слово: 15 Люди ці не п'яні, як ви гадаєте, бо тільки третя година дня. 16 Але це те, що був сказав Пророк Йоіл: 17 – І буде останніми днями, – каже Бог, – я виллю мого Духа на всяке тіло. Ваші сини й ваші дочки будуть пророкувати, і ваші юнаки будуть бачити видіння, і старшим вашим будуть сни снитись. 18 І на слуг моїх і на слугинь моїх я сими днями виллю мого Духа, і вони будуть пророкувати. 19 І я дам чуда вгорі на небі, і знаки внизу на землі: кров, вогонь і кіптяву диму. 20 Сонце обернеться у темряву, місяць у кров, перш, ніж настане день Господній, великий і славний. 21 А кожний, хто призве ім'я Господнє, той спасеться.
Євангеліє
Лк. 24, 12-35
12 Однак, Петро встав, побіг до гробниці й, нахилившись, побачив лиш пов'язки. І повернувсь до себе (додому), дивуючися тому, що сталося. 13 Аж ось того самого дня двоє з них ішли в село, на ім'я Емаус, стадій сто шістдесят від Єрусалиму, 14 і розмовляли між собою про те, що сталось. 15 А як вони розмовляли та сперечалися між собою, сам Iсус наблизившись, ішов разом з ними, 16 але очі їм заступило, щоб його не пізнали. 17 Він їх спитався: "Що це за розмова, що ви, ідучи, ведете між собою?” Ті зупинились, повні смутку. 18 Озвавсь тоді один з них на ім'я Клеопа, і йому каже: "Ти бо один, що мешкаєш у Єрусалимі, а не знаєш, що цими днями в ньому сталося?” 19 І він спитав їх: "Що таке?” Вони ж йому сказали: "Те, що сталося з Ісусом Назарянином, мужем, що був пророком, могутнім – ділом та словом перед Богом і всім народом, – 20 та як наші первосвященики й князі видали його на засуд смертний і його розіп'яли. 21 А ми сподівались, що це він той, хто має визволити Ізраїля. До того ж усього ось третій день сьогодні, як це сталось! 22 Деякі з наших жінок, щоправда, нас здивували: вони пішли були ранесенько до гробниці, 23 та, не знайшовши його тіла, повернулись і нам оповіли, що вони бачили ангелів, які їм з'явились і сказали, що він живий. 24 Деякі ж з наших пішли до гробниці й знайшли так, як жінки сказали; його ж вони не бачили.” 25 А він промовив до них: "О безумні й повільні серцем у вірі супроти всього, що були пророки оповіли! 26 Хіба не треба було Христові так страждати й увійти в свою славу?” 27 І, почавши від Мойсея та від усіх пророків, він вияснював їм те, що в усім Писанні стосувалося до нього. 28 Коли вони наблизилися до села, куди йшли, Ісус удав, що хоче простувати далі. 29. Вони ж наполягали, кажучи: "Зостанься з нами, бо вже надвечір, і день уже похилився.” І він увійшов, щоб зостатись. 30 І от, як він був за столом з ними, взяв хліб, поблагословив, і, розламавши його, дав їм. 31 Тоді відкрилися в них очі, і вони його пізнали. А він зник від них: 32 І казали вони один до одного: "Чи не палало наше серце в нас у грудях, коли він промовляв до нас у дорозі та вияснював нам Писання?” 33 І вони рушили негайно й повернулися в Єрусалим, і там знайшли зібраних одинадцятьох і тих, що були з ними, 34 які їм сказали: "Христос справді воскрес і з'явився Симонові.” 35 І вони розповіли те, що сталося в дорозі і як вони його пізнали при ламанні хліба.
