Ап. Тимотея; препмуч. Анастасія Перського
Апостол
Як. 1, 19-27.
19. Знайте, мої улюблені брати: хай кожен буде скорий до слухання, повільний до говорення, непоквапний до гніву, 20. бо гнів людини не чинить справедливости Божої. 21. Тому, відкинувши всякий бруд та останок злоби, прийміть з покірністю посаджене слово, що може спасти ваші душі. 22. Будьте виконавцями слова, а не лише слухачами, самі себе обманюючи. 23. Бо хто лише слухає слово, але його не чинить, той подібний до чоловіка, що розглядає у дзеркалі обличчя, яке має від природи: 24. ледве поглянув на самого себе, відійшов і зараз же забув, який він. 25. Хто ж пильно заглядає в досконалий закон свободи й у ньому перебуває, – не як слухач-забудько, а як виконавець діла, – той щасливий у ділі своїм. 26. Коли хтось уявляє собі, що він побожний, а не стримує язика, лиш обманює своє серце, побожність того марна. 27. Чиста побожність і безплямна перед Богом і Отцем ось у чому полягає: відвідувати сиріт та вдовиць у їхнім горі і чистим берегти себе від світу.
Євангеліє
Мр. 10, 17-27.
17. Коли він вирушив у дорогу, прибіг один, упав перед ним навколішки й почав його питати: "Учителю благий, що мені робити, щоб успадкувати життя вічне?" 18. "Чого називаєш мене благим?" – сказав Ісус до нього. – "Ніхто не благий, окрім одного Бога. 19. Заповіді знаєш: Не вбивай, не перелюбствуй, не кради, не свідкуй неправдиво, не кривдь, шануй твого батька та матір." 20. Він же у відповідь мовив до нього: "Учителю, я вже те дотримував змалку." 21. Тоді Ісус, поглянувши на нього, вподобав його і сказав йому: "Одного тобі бракує: піди, продай, що маєш, дай бідним, то й будеш мати скарб на небі. Тоді прийди і, взявши хрест, іди за мною." 22. Той же, зажурений тим словом, відійшов геть засмучений, – мав бо великі багатства. 23. Тож Ісус, обвівши зором навколо, каже до своїх учнів: "Як тяжко тим, що мають багатства, увійти в Царство Боже!" 24. Учні здумілися цими словами. Ісус же знову заговорив до них і каже: "Діти, як тяжко тим, що звірилися на багатства, увійти в Царство Боже! 25. Легше верблюдові пройти крізь вушко голки, аніж багатому ввійти в Царство Боже." 26. Здивувалися ті ще більше й один до одного казали: "Хто ж тоді може спастися?" 27. Ісус же, поглянувши на них, мовить: "У людей це неможливо, – але не в Бога; у Бога бо все можливо."
