Святого мученика Боніфатія
Ап. – Як. 52 зач.; 2, 1-13.
1. Брати мої, не зважаючи на особи, майте віру в Господа нашого, Ісуса Христа прославленого. 2. Бо коли до вашого зібрання ввійде чоловік із золотим перснем, у пишних шатах, увійде і вбогий у брудній одежині, 3. а ви глянете на того, що носить пишні шати, і скажете йому: «Ти сідай тут вигідно», а вбогому скажете: «Ти стань отам або сідай на моїм підніжку», 4. – то хіба ви тим не утворюєте різниці між собою і не стаєте суддями з нікчемними думками? 5. Слухайте, брати мої любі: Хіба не вбогих цього світу Бог вибрав як багатих вірою і як наслідників Царства, що його він обіцяв тим, які його люблять? 6. Ви ж зневажаєте вбогого! Хіба то не багаті вас гнітять і не вони тягнуть вас на судилища? 7. Хіба то не вони ганьблять те гарне ім’я, яким називано вас? 8. Коли, отже, виконуєте закон царський за писанням: «Люби ближнього свого, як себе самого», – ви добре робите. 9. А коли зважаєте на особи, то чините гріх, закон засуджує вас як переступників. 10. Бо хто ввесь закон дотримає, а прогрішиться лише в одному, – стає у всьому винуватий. 11. Бо хто сказав: «Не чини перелюбу», сказав також: «Не вбивай». Коли ж не чиниш перелюбу, але вбиваєш, ти стаєш порушником закону. 12. Говоріть так і робіть так, як люди, що мають бути суджені законом свободи. 13. Бо суд немилосердний для того, хто не чинить милосердя. Милосердя ж понад суд.
Єв. – Мр. 46 зач.; 10, 23-32.
23. Тож Ісус, обвівши зором навколо, каже до своїх учнів: "Як тяжко тим, що мають багатства, увійти в Царство Боже!” 24. Учні здумілися цими словами. Ісус же знову заговорив до них і каже: "Діти, як тяжко тим, що звірилися на багатства, увійти в Царство Боже! 25. Легше верблюдові пройти крізь вушко голки, аніж багатому ввійти в Царство Боже.” 26. Здивувалися ті ще більше й один до одного казали: "Хто ж тоді може спастися?” 27. Ісус же, поглянувши на них, мовить: "У людей це неможливо, – але не в Бога; у Бога бо все можливо.” 28. І заговорив до нього Петро: "Ось ми покинули все й пішли слідом за тобою.” 29. Ісус озвавсь і каже: "Істинно кажу вам: Нема такого, хто кинувши свій дім або братів, або сестер, або матір чи батька, або дітей, або поля, – ради мене та ради Євангелії, – 30. не дістав би сторицею тепер, у цьому часі, посеред гоніння, – домів, братів, сестер, матерів, дітей і піль, – і в майбутньому віці життя вічне. 31. І багато з перших стануть останніми, а останні -першими.” 32. Вони були в дорозі, простуючи в Єрусалим. Ісус ішов перед ними. І дивувались вони й, ідучи за ним, страхалися. І взявши знову дванадцятьох, почав їм говорити, що має статися з ним
