Римо-католицький календар
Вівторок ІV звичайного тижня, рік ІІ
Перше читання
2 Сам 18, 9-10. 14б. 24-25а. 31– 19,3
Читання з Другої Книги Самуїла
Тими днями опинився Авесалом перед Давидовими слугами. Був Авесалом верхи на мулі, а мул увійшов під густі гілляки великого дуба: голова його зачепилася за дуба, й він повис між небом і землею, а мул, що був під ним, пішов собі далі.
Коли побачив це якийсь чоловік, то доніс Йоаву: «Ось бачив я Авесалома, як повис на дубі».
І взяв Йоав до руки три стріли й всадив їх у серце Авесалома, який ще живий висів на дубі.
Давид сидів між двома ворітьми, вартовий же вийшов на дах воріт поблизу муру; він підвів очі й побачив, що біжить якийсь чоловік сам. Тоді вартовий крикнув і дав знати цареві.
Тоді надходить кушій та й каже: «Нехай цар, мій пан, почує добру вістку. Господь визволив тебе з рук усіх, що повстали були проти тебе».
І питає цар кушія: «Чи все гаразд із молодим Авесаломом?»
Кушій відповів: «Нехай буде ворогам мого пана і царя, і всім, які повстають проти тебе, таке лихо, як цьому юнакові».
Тоді зворушився цар і пішов до горниці над ворітьми, заплакав і так говорив, плачучи: «Сину мій Авесаломе, сину мій! Сину мій, Авесаломе! О, щоб я був умер замість тебе! Авесаломе, мій сину, сину мій!»
Тим часом донесли Йоаву: «Ось цар плаче та сумує за Авесаломом!»
І обернулась того дня перемога в жалобу всього народу, бо народ почув того дня, що цар уболіває над своїм сином.
Слово Боже
Псалом респонсорійний
Пс 86 (85), 1-2. 3-4. 5-6 (П.: 1а)
Прихили вухо, почуй мене, Боже
або: Господи, прихили своє вухо і вислухай мене.
Господи, прихили своє вухо і до мене обізвися, *
бо я нужденний і вбогий.
Збережи мою душу, бо я побожний. *
Спаси свого слугу, мій Боже, — †
того, хто надіється на Тебе.
Господи, мене помилуй, *
бо до Тебе весь день я волаю.
Розвесели слуги свого душу, *
бо до Тебе, Господи, підношу я свою душу.
Адже Ти, Господи, добрий і прощаєш, *
Ти багатомилостивий до всіх, які до Тебе кличуть.
Господи, вислухай мою молитву *
і будь уважний до голосу мого благання.
Спів перед Євангелієм
Мт 8, 17
Алілуя, алілуя, алілуя
Христос узяв наші недуги
і поніс хвороби.
Алілуя, алілуя, алілуя
Євангеліє
Мк 5, 21-43
† Читання святого Євангелія від Марка
Того часу, як Ісус переплив човном знову на другий бік, зібрався великий натовп довкола Нього, і Він перебував біля моря. Прийшов один зі старших синагоги на ім’я Яір і, побачивши Його, впав Йому до ніг і дуже просив Його, кажучи: «Донечка моя при смерті. Прийди і поклади на неї руки, щоб була врятована й жила!»
І Він пішов з ним. За Ним ішов великий натовп і тіснив Його. А жінка, яка страждала від кровотечі дванадцять років та багато натерпілася від численних лікарів, — витратила все своє майно й жодного полегшення не мала, але стало їй ще гірше, — почувши про Ісуса, підійшла в натовпі ззаду й доторкнулася до Його одягу. Вона говорила: «Якщо лише доторкнуся до Його одягу, — буду врятована!» І враз всохло джерело її крові, і вона відчула в тілі, що була зцілена від хвороби.
Тієї ж миті Ісус відчув у собі, що сила вийшла з Нього. Обернувшись до натовпу, Він запитав: «Хто доторкнувся до Мого одягу?»
А Його учні говорили Йому: «Ти ж бачиш, що натовп Тебе тіснить, і запитуєш: “Хто доторкнувся до Мене?”»
І оглядався, щоби побачити ту, яка це зробила. А жінка злякалася і тремтіла, знаючи, що сталося з нею; прийшла і впала перед Ним, і сказала Йому всю правду.
Він же промовив до неї: «Дочко, віра твоя спасла тебе! Іди з миром і будь здоровою від своєї недуги».
Коли Він ще говорив, прийшли від старшого синагоги та й сказали: «Донька твоя померла, навіщо ще турбувати Вчителя?»
Ісус, почувши промовлене слова, говорить старшому синагоги: «Не бійся, тільки вір!» І Він не дозволив, щоби з Ним хтось пішов, за винятком Петра, Якова та Йоана — брата Якового.
Вони прийшли в дім старшого синагоги, і Він побачив метушню та тих, які дуже плакали й голосили. Увійшовши, сказав їм: «Чому ви метушитеся й плачете? Дитина не померла, а спить!»
Та з Нього почали насміхатися. Він же, випровадивши всіх, взяв батька й матір дитини та тих, хто був з Ним, і ввійшов туди, де лежала дитина.
І, взявши дитину за руку, говорить до неї: «Таліта кум» — що в перекладі означає: «Дівчино, кажу тобі, встань!»
І вмить підвелася дівчина й почала ходити, бо мала дванадцять років. І нестямилися всі відразу від великого потрясіння. Та Він суворо наказав їм, щоб ніхто не довідався про це. І звелів дати їй поїсти.
Слово Господнє
