Римо-католицький календар
Вівторок ІV звичайного тижня, рік ІІ
Перше читання
2 Сам 18, 9-10. 14б. 24-25а. 32– 19,3
Читання з Другої Книги Самуїла
Тими днями опинився Авесалом перед Давидовими слугами. Був Авесалом верхи на мулі, а мул увійшов під густі гілляки великого дуба: голова його зачепилася за дуба, й він повис між небом і землею, а мул, що був під ним, пішов собі далі. Коли побачив це якийсь чоловік, то доніс Йоаву: «Слухай, бачив я Авесалома, повис на дубі». І взяв Йоав до руки три стріли й всадив їх у серце Авесалома, який ще живий висів на дубі. Давид сидів між обома ворітьми, вартовий же вийшов на дах воріт, що над муром; він підвів очі й побачив, що біжить якийсь чоловік сам. Тоді вартовий крикнув і дав знати цареві. Тоді надходить кушій та й каже: «Нехай цар, мій пан, почує добру вістку. Господь визволив тебе з рук усіх, що повстали були проти тебе». І питає цар кушія: «Чи все гаразд із молодим Авесаломом?» Кушій відповів: «Нехай буде ворогам мого пана і царя, і всім, які повстають проти тебе, таке лихо, як цьому юнакові». Тоді зворушився цар і пішов до горниці над ворітьми, заплакав і так говорив, плачучи: «Сину мій Авесаломе, сину мій! Сину мій, Авесаломе! О, щоб я був умер замість тебе! Авесаломе, мій сину, сину мій!» Тим часом донесли Йоаву: «Слухай, цар плаче та сумує за Авесаломом!» І обернулась того дня перемога в жалобу всього народу, бо народ почув того дня, що цар уболіває над своїм сином.
Слово Боже
Псалом респонсорійний
Пс 86 (85), 1-2. 3-4. 5-6 (П.: 1а)
Прихили вухо, почуй мене, Боже
Господи, прихили своє вухо і дай мені відповідь, +
бо я нужденний і вбогий. *
Збережи мою душу, бо я богобійний.
Спаси свого раба, мій Боже, – *
того, хто надіється на Тебе.
Помилуй мене, Господи, *
бо до Тебе весь день я волаю.
Розвесели душу раба свого, *
бо до Тебе, Господи, підношу я душу свою.
Адже Ти, Господи, добрий і прощаєш, *
Ти багатомилостивий до всіх, які до Тебе кличуть.
Господи, вислухай мою молитву *
і будь уважний до голосу мого благання.
Спів перед Євангелієм
Мт 8, 17
Алілуя, алілуя, алілуя
Христос узяв наші недуги
і поніс хвороби.
Алілуя, алілуя, алілуя
Євангеліє
Мк 5, 21-43
† Читання святого Євангелія від Марка
Того часу, як Ісус переплив човном знову на другий бік, зібрався великий натовп довкола Нього, і Він перебував біля моря. Прийшов один зі старших синагоги на ім’я Яір і, побачивши Його, впав Йому до ніг і дуже просив Його, кажучи: «Донечка моя помирає. Прийди і поклади на неї руки, щоб видужала й жила!» І Він пішов з ним. За Ним ішов великий натовп і тіснив Його. А жінка, яка страждала від кровотечі дванадцять років та багато натерпілася від численних лікарів, – витратила все своє майно й жодного полегшення не мала, але стало їй ще гірше, – почувши про Ісуса, підійшла в натовпі ззаду й доторкнулася до Його одягу. Вона говорила: «Якщо лише доторкнуся до Його одягу, – одужаю!» І враз припинилася її кровотеча, і вона відчула в тілі, що видужала від хвороби. Тієї ж миті Ісус відчув у собі, що сила вийшла з Нього. Обернувшись до натовпу, Він запитав: «Хто доторкнувся до Мого одягу?» А Його учні говорили Йому: «Ти ж бачиш, що натовп Тебе тіснить, і запитуєш: "Хто доторкнувся до Мене?”» І оглядався, щоби побачити ту, яка це зробила. А жінка злякалася і тремтіла, знаючи, що сталося з нею; прийшла і впала перед Ним, і сказала Йому всю правду. Він же промовив до неї: «Дочко, віра твоя спасла тебе! Іди з миром і будь здоровою від своєї недуги». Коли Він ще говорив, прийшли від старшого синагоги та й сказали: «Донька твоя померла, навіщо ще турбувати Вчителя?» Ісус, почувши сказані слова, говорить старшому синагоги: «Не бійся, тільки вір!» І Він не дозволив, щоби з Ним хтось пішов, за винятком Петра, Якова та Йоана – брата Якового. Вони прийшли в дім старшого синагоги, і Він побачив метушню та тих, які дуже плакали й голосили. Увійшовши, сказав їм: «Чому ви метушитеся й плачете? Дитина не померла, а спить!» І почали насміхатися з Нього. Він же, випровадивши всіх, взяв батька й матір дитини та тих, хто був з Ним, і ввійшов туди, де лежала дитина. І, взявши дитину за руку, промовив до неї: «Таліта кум» – що в перекладі означає: «Дівчино, кажу тобі, встань!» І вмить підвелася дівчина й почала ходити, бо мала дванадцять років. І жахнулися всі відразу від великого потрясіння. Та Він суворо наказав їм, щоб ніхто не довідався про це. І звелів дати їй поїсти.
Слово Господнє
