Римо-католицький календар
Понеділок IV звичайного тижня, рік ІІ
Перше читання
2 Сам 15, 13-14. 30; 16, 5-13а
Читання з Другої Книги Самуїла
Тими днями прийшов посланець до Давида і сказав йому: «Серце ізраїльтян за Авесалома!»
І каже Давид усім своїм слугам, що були з ним у Єрусалимі: «Готуйтесь, і тікаймо, бо не буде нам рятунку від Авесалома; мерщій у дорогу, щоб часом він нас зненацька не захопив та не навів на нас лиха й не вигубив міста лезом меча».
Давид виходив на Оливну гору й плакав, ідучи; голова у нього була покрита, ішов він босоніж, та й увесь народ, що був з ним – кожний з покритою головою – піднімався, плачучи.
Коли цар Давид прибув у Бахурім, був там чоловік із Саулової родини на ім’я Семей, Герів син. Він вийшов і проклинав, кидаючи камінням на Давида та на всіх слуг царя Давида, а весь народ й усі витязі були праворуч і ліворуч від нього.
І говорив Семей, проклинаючи: «Геть, геть, мужу крові, мужу Веліала! Повернув на тебе Господь усю кров Саулового дому, що ти замість нього зацарював. Дав Господь царство в руки Авесалома, твого сина. А тепер упало на тебе нещастя, бо ти муж крові!»
Тоді Авішай, син Церуї, каже до царя: «Чого ж то оцей здохлий собака проклинає мого пана-царя? Дозволь мені піти й стяти йому голову».
Та цар відказав: «Що мені й вам сини Церуї? Якщо проклинає, бо Господь сказав йому: "Проклинай Давида”, – то хто може йому сказати: "Чому ти так робиш?”»
І каже Давид до Авішая і до всіх своїх слуг: «Дивіться, ось мій син, що вийшов з мого тіла, зазіхає на мою душу, то тим більше оцей веніяминянин? Лишіть його, нехай проклинає, бо це Господь звелів йому. Може, Господь зглянеться на моє горе й віддасть мені добром замість сьогоднішнього прокльону».
І йшов Давид із своїми людьми дорогою далі.
Слово Боже
Псалом респонсорійний
Пс 3, 2-3. 4-5. 6-7(П.: пор. 8а)
Встань, о мій Боже, і зішли спасіння
або: Підіймися, Господи, і дай мені спасіння.
Господи, чому стало так багато тих, які мене гноблять? *
Багато тих, які повстають проти мене!
Багато душі моїй кажуть: *
«Нема йому спасіння у Бозі».
А Ти, Господи, – щит, що оточує мене, моя слава; *
Ти – Той, хто мою голову підносить.
Своїм голосом до Господа я волаю, *
і Він дає відповідь мені зі своєї гори святої.
Я ліг і спав я, *
і прокинувся, бо Господь мені допомагає.
Десятків тисяч людей я не побоюся, *
які звідусіль мене оточили.
Спів перед Євангелієм
Лк 7, 16
Алілуя, алілуя, алілуя
Великий пророк з’явився між нами,
і Бог свій народ відвідав!
Алілуя, алілуя, алілуя
Євангеліє
Мк 5, 1-20
† Читання святого Євангелія від Марка
Того часу Ісус зі своїми учнями перепливли на другий бік моря, до землі Гадаринської. А як Він вийшов з човна, зненацька перестрів Його одержимий нечистим духом чоловік чоловік з гробниць. Він мав житло у тих гробницях, і ніхто не міг його скувати навіть ланцюгами, бо часто в’язали його ланцюгами й кайданами, та він розривав ланцюги і трощив кайдани, і ніхто не міг його приборкати; і завжди, вночі та вдень, він перебував у гробницях і в горах, кричав і бив себе каміння.
Та коли він здалека побачив Ісуса, то прибіг і поклонився Йому. І, закричавши гучним голосом, каже: «Що Тобі до мене, Ісусе, Сину Бога Всевишнього? Заклинаю Тебе Богом, не муч мене!» Оскільки Він говорив йому: «Нечистий духу, вийди з людини!»
Ісус запитав його: «Яке твоє ім’я?»
Той каже Йому: «Легіон моє ім’я, – бо нас багато!» І дуже благав Його, щоб не виганяв їх геть з того краю.
Паслося ж там на горі велике стадо свиней. І просили Його, кажучи: «Пошли нас у свиней, щоб у них увійшли ми!» І Він дозволив їм. Тож повиходили нечисті духи, увійшли у свиней, і кинулося стадо – десь зо дві тисячі – з кручі в море та почало потопати в морі. А ті, хто їх пас, втекли й сповістили в місті та в селах.
І люди вийшли побачити, що сталося. І приходять до Ісуса, і бачать, що біснуватий – той, хто мав легіон, – сидить одягнений і при своєму розумі; й вони злякалися. Розповіли ж їм очевидці, що сталося з біснуватим, і про свиней. І почали благати Його покинути їхню околицю.
І коли Він сідав у човен, то просив Його біснуватий, щоби бути з Ним. Та Він йому не дозволив, але сказав йому: «Іди до свого дому, до своїх, і сповісти їм, що для тебе Господь зробив, і як змилосердився над тобою!»
Тож пішов він та й почав проповідувати в Десятимісті про те, що зробив для нього Ісус, і всі дивувалися.
