Римо-католицький календар
Субота ІІІ звичайного тижня, рік І
Перше читання
Євр 11, 1-2. 8-19
Читання з Послання до євреїв
Брати! Віра є підставою для речей, яких сподіваємось, доказ речей невидимих. Нею були засвідчені стародавні.
Вірою Авраам, коли був покликаний іти на місце, яке мав одержати в спадок, – послухався і пішов, не знаючи, куди йде. Вірою прибув до обіцяної землі, немов до чужої, оселившись у шатрах з Ісааком і Яковом – співспадкоємцями тієї самої обітниці, тому що він очікував міста з підвалинами, архітектором і будівничим якого є Бог.
Вірою ж і сама Сарра, будучи неплідною, дістала силу зачати, незважаючи на похилий вік, оскільки вважала вірним Того, хто обіцяв. І тому від одного – і до того ж майже померлого – народилося так багато, наче зірок на небі, наче незліченного піску край моря.
У вірі повмирали всі вони, не одержавши обітниць, але здалека побачили їх і привітали, визнаючи, що вони є чужинцями і паломниками на землі. Адже ті, які так кажуть, визнають, що шукають батьківщини. А якби пам’ятали ту батьківщину, звідки вийшли, то мали б нагоду повернутися. Нині ж кращої бажають, тобто небесної. Тому Бог не соромиться називати себе їхнім Богом, адже Він приготував їм місто.
Вірою Авраам, будучи випробовуваний, склав Ісаака і, свого єдинородного приносив у жертву той, хто отримав обітниці; той, кому було сказано: «В Ісаакові назветься твоє потомство». Оскільки він зрозумів, що Бог має силу воскресити з мертвих, тому й одержав його як символ.
Слово Боже
Псалом респонсорійний
Лк 1, 69-70. 71-72. 74-75 (П.: пор. 68)
Благословен Бог, бо свій люд навідав
або: Благословенний Господь Бог Ізраїля,
бо свій люд навідав.
Бог підніс нам ріг спасіння *
у домі свого слуги Давида,
як заповів відвіку *
устами святих своїх пророків:
Спасіння від ворогів наших *
і з руки всіх, хто нас ненавидить,
щоб виявити милість батькам нашим *
і свій святий союз згадати:
Клятву, якою Він поклявся нашому батькові Аврааму, *
що дасть нам, визволеним з рук ворожих,
без страху Йому служити †
у святості й праведності перед Його обличчям *
по всі дні наші.
Спів перед Євангелієм
Йн 3, 16
Алілуя, алілуя, алілуя
Аж так Бог полюбив світ,
що дав свого Єдинородного Сина,
щоб кожний, хто вірить у Нього,
не загинув, але мав життя вічне.
Алілуя, алілуя, алілуя.
Євангеліє
Мк 4, 35-41
+ Слова Євангелія від святого Марка
Того дня, як настав вечір, Ісус сказав своїм учням: «Переправимося на той бік».
Відпустивши натовп, вони взяли Його, коли Він був у човні. Й інші човни були з Ним. Та здійнялася сильна буря з вітром; і хвилі заливали човен, так що човен вже наповнювався водою. А Він був на кормі – спав на подушці.
І будять Його, й кажуть Йому: «Учителю, хіба Тебе не обходить, що ми гинемо?»
Вставши, Він погрозив вітрові й сказав морю: «Мовчи! Замовкни!»
І вітер ущух, і настала велика тиша.
І Він сказав їм: «Чому ви такі лякливі? Невже не маєте віри?»
А вони злякалися сильним страхом і говорили один одному: «Хто ж Він такий, що і вітер, і море Його слухаються?»
Слово Господнє
