Римо-католицький календар
Субота ХІІ звичайного тижня, рік ІІ
Перше читання
Пл Єр 2, 2. 10-14. 18-19
Читання з Книги Плач Єремії.
Зруйнував Господь, не пощадив, усі Якова оселі. Він зруйнував у своїм обуренні твердині дочки Юди, повалив їх на землю; царство з його князями збезчестив.
Сидять на землі мовчки старі дочки Сіону; посипали собі голови порохом, оперезалися вереттям. Схилили голови додолу дівчата єрусалимські.
Очі мої змарніли від сліз, нутро кипить у мене, жовч моя виливається на землю з-за погибелі дочки народу мого, бо діти й немовлята мліють по майданах міських.
Просять у матерів своїх: «Хліба! Пити!» І умлівають, мов поранені, по майданах міських і виливають свої душі у материнське лоно. Якого свідка маю тобі дати? До чого мені тебе уподобити, дочко єрусалимська?
З чим тебе порівняти, щоб тебе потішити, дівице-дочко сіонська? Рана-бо твоя велика, немов море; хто тебе вилікувати може?
Пророки твої бачили для тебе видіння пусті й оманливі; не розкривали твого беззаконства, щоб відвернути від тебе неволю; вони для тебе віщували пророцтва пусті та облудні.
До Господа взивай зо свого серця, дівице – дочко Сіону! Лий потоком сльози днями й ночами! Не давай собі впину, очей твоїх зіницям не давай спокою!
Вставай, голоси уночі з початком кожної сторожі. Вилий водою твоє серце перед лицем Господнім. Здійми до нього твої руки за життя твоїх діток, що мліють з голоду на рогах усіх вулиць.
Слово Боже.
Псалом респонсорійний
Пс 74(73), 1-2. 3-4. 5-7. 20-21 (П.: пор. 19б)
Про долю бідних не забудь, о Боже.
Чому відкинув, Боже, нас навіки, *
палає гнів Твій на овець Твоєї пастви?
Згадай Твою громаду, яку Ти придбав Собі віддавна,+
щоб була коліном, яке відкупив Собі в посілість, *
гору Сіон, на котрій Ти осівся.
Зійди Твоїми стопами на руїни відвічні: *
усе в святині зруйнував ворог.
Зарикали противники Твої посеред Твоїх зборів, *
поставили там власні стяги як знамено перемоги.
Неначе той, що в гущавині сокирою махає,+
вони сокирою й молотом на заставки *
їхні двері забивають.
Твоє святилище вони вогнем пустили, *
з землею осквернили житло імени Твого.
Поглянь на Твій союз, *
бо темні закутки землі стали кублом, повним насильства.
Нехай пригноблений не повернеться стидом покритий, *
нехай нужденний та вбогий хвалять Твоє ім’я.
Спів перед Євангелієм
Мт 8, 17
Алілуя, алілуя, алілуя.
Ісус узяв наші недуги
і поніс наші хвороби.
Алілуя, алілуя, алілуя.
Євангеліє
Мт 8, 5-17
+ Слова Євангелія від святого Матея.
Коли Ісус увійшов у Капернаум, приступив до Нього сотник, благаючи Його словами: «Господи, слуга мій лежить дома розслаблений і мучиться тяжко». Ісус каже до нього: «Я прийду й оздоровлю його».
Тоді сотник у відповідь мовив: «Господи, я недостойний, щоб Ти ввійшов під мою покрівлю, але скажи лише слово і слуга мій видужає. Бо і я теж підвладний чоловік, маю вояків під собою, і кажу цьому: „Іди”, – і йде, а тому: „Ходи”, – і приходить; і слузі моєму: „Зроби це”, – і він робить».
Почувши це Ісус, здивувався і сказав тим, що за Ним ішли: «Істинно кажу вам: Ні в кого в Ізраїлі Я не знайшов такої віри. Кажу вам, що багато прийде зо сходу й заходу, і засядуть з Авраамом, Ісааком та Яковом у Царстві Небеснім, а сини царства будуть викинуті геть у темряву кромішню, де буде плач і скрегіт зубів». І сказав Ісус сотникові: «Йди, хай тобі станеться за твоєю вірою!» І видужав слуга тієї ж години.
А як Ісус прийшов до Петра в хату, то побачив його тещу, що лежала в гарячці. Він доторкнувсь до її руки, і полишила її гарячка; а вона встала й услугувала Йому.
І як настав вечір, принесли до Нього багато біснуватих, і Він словом вигнав духів і зцілив усіх недужих, щоб збулося сказане пророком Ісаєю: «Він узяв наші недуги й поніс наші хвороби».
Слово Господнє.
